• 1
  • 2
  • 3

ДЕПАРТАМЕНТ КОМУНАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ, ЗЕМЕЛЬНИХ, МАЙНОВИХ ВІДНОСИН, ЕКОЛОГІЇ ТА ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ

Стан атмосферного повітря

Карта розміщення постів спостережень за забрудненням атмосферного повітря
та підприємств, які є джерелами викидів шкідливих домішок.

Кратність перевищення ГДК забруднюючих речовин в атмосферному повітрі протягом 2016 року (xls)

Інформація про стан забруднення атмосферного повітря у містах Рубіжне, Лисичанськ та Сєвєродонецьк протягом серпня 2017 року(pdf)

Інформація про стан забруднення атмосферного повітря у містах Рубіжне, Лисичанськ та Сєвєродонецьк протягом вересня 2017 року (pdf)

Інформація про стан забруднення атмосферного повітря у містах Рубіжне, Лисичанськ та Сєвєродонецьк протягом жовтня 2017 року (pdf)

Інформація про стан забруднення атмосферного повітря у містах Рубіжне, Лисичанськ та Сєвєродонецьк протягом листопада 2017 року (pdf)

Інформація про стан забруднення атмосферного повітря у містах Рубіжне, Лисичанськ (ПСЗ-1, ПСЗ-2) та Сєвєродонецьк протягом грудня 2017 року (pdf)

Щорічники стану забруднення атмосферного повітря міст Сєвєродонецьк, Лисичанськ та Рубіжне за 2017 рік (pdf) 

Інформація про вміст забруднюючих речовин в атмосферному повітрі 

м. Рубіжного, ПСЗ № 1:

протягом січня 2018 (pdf)

протягом лютого 2018 (pdf)

протягом березня 2018 (pdf)

протягом квітня 2018 (pdf)

протягом травня 2018 (pdf)

протягом червня 2018 (pdf)

Інформація про вміст забруднюючих речовин в атмосферному повітрі 

м. Сєвєродонецька, ПСЗ № 1:

протягом січня 2018 (pdf)

протягом лютого 2018 (pdf)

протягом березня 2018 (pdf)

протягом квітня 2018 (pdf)

протягом травня 2018 (pdf)

протягом червня 2018 (pdf)

протягом липня 2018 (pdf)

протягом серпня 2018 (pdf)

протягом вересня 2018 (pdf)

протягом жовтня 2018 (pdf)

протягом січня 2019 (pdf)

протягом лютого 2019 (pdf)

протягом березня 2019 (pdf)

протягом квітня 2019 (pdf)

протягом травня 2019 (pdf)

протягом червня 2019 (pdf)

протягом липня 2019 (pdf)

протягом серпня 2019 (pdf) 

протягом вересня 2019 (pdf)

протягом жовтня 2019 (pdf)

протягoм листопада 2019 (pdf) 

протягoм грудня 2019 (pdf) 

протягом січня 2020 (pdf) 

протягом лютого 2020 (pdf) 

протягом березня 2020 (pdf) 

протягом квітня 2020 (pdf) 

протягом травня 2020 (pdf)

протягом червня 2020 (pdf)

протягом липня 2020 (pdf)

протягом серпня 2020 (pdf)

протягом вересня 2020 (pdf)

протягом жовтня 2020 (pdf) 

протягом листопада 2020 (pdf) 

протягом грудня 2020 (pdf) 

протягом січня 2021 (pdf) 

протягом лютого 2021 (pdf) 

протягом березня 2021 (pdf) 

протягом квітня 2021 (pdf) 

протягом травня 2021 (pdf) 

протягом червня 2021 (pdf)

протягом липня 2021 (pdf) 

протягом серпня 2021 (pdf) 

протягом вересня 2021 (pdf) 

протягом жовтня 2021 (pdf) 

протягом листопада 2021 (pdf) 

протягом грудня 2021 (pdf)

Інформація про вміст забруднюючих речовин в атмосферному повітрі

м. Лисичанськ, ПСЗ № 1:

протягом травня 2018 (pdf)

протягом червня 2018 (pdf)

протягом липня 2018 (pdf)

протягом серпня 2018 (pdf)

протягом жовтня 2018 (pdf)

протягом січня 2019 (pdf)

протягом лютого 2019 (pdf)

протягом березня 2019 (pdf)

протягом березня 2019 (pdf)

протягом квітня 2019 (pdf)

протягом травня 2019 (pdf)

протягом червня 2019 (pdf)

протягом вересня 2019 (pdf)

протягом жовтня 2019 (pdf)

протягом листопада 2019 (pdf) 

протягом грудня 2019 (pdf) 

протягом січня 2020 (pdf) 

протягом лютого 2020 (pdf) 

протягом березня 2020 (pdf) 

протягом квітня 2020 (pdf) 

протягом травня 2020 (pdf)

протягом червня 2020 (pdf)

протягом липня 2020 (pdf)

протягом серпня 2020 (pdf)

протягом вересня 2020 (pdf)

протягом жовтня 2020 (pdf) 

протягом листопада 2020 (pdf) 

протягом грудня 2020 (pdf) 

протягом лютого 2021 (pdf)

протягом січня 2021 (pdf) 

протягом березня 2021 (pdf) 

протягом квітня 2021 (pdf) 

протягом травня 2021 (pdf) 

протягом червня 2021 (pdf) 

протягом липня 2021 (pdf) 

протягом серпня 2021 (pdf) 

протягом вересня 2021 (pdf) 

протягом жовтня 2021 (pdf) 

протягом листопада 2021 (pdf) 

протягом грудня 2021 (pdf)

м. Лисичанськ, ПСЗ № 2:

протягом січня (pdf)

протягом лютого (pdf)

протягом березня (pdf)

протягом квітня 2018 (pdf)

протягом травня 2018 (pdf) 

протягом червня 2018 (pdf)

протягом липня 2018 (pdf)

протягом серпня 2018 (pdf)

протягом вересня 2018 (pdf)

протягом жовтня 2018 (pdf)

протягом січня 2019 (pdf)

протягом лютого 2019 (pdf)

протягом березня 2019 (pdf)

протягом квітня 2019 (pdf)

протягом травня 2019 (pdf)

протягом червня 2019 (pdf)

протягом липня 2019 (pdf)

протягом серпня 2019 (pdf)

протягом вересня 2019 (pdf)

протягом жовтня 2019 (pdf)

протягом листопада 2019 (pdf) 

протягом грудня 2019 (pdf)

протягом січня 2020 (pdf) 

протягом лютого 2020 (pdf) 

протягом березня 2020 (pdf) 

протягом квітня 2020 (pdf) 

протягом травня 2020 (pdf)

протягом червня 2020 (pdf)

протягом липня 2020 (pdf)

протягом серпня 2020 (pdf)

протягом вересня 2020 (pdf)

протягом жовтня 2020 (pdf) 

протягом листопада 2020 (pdf) 

протягом грудня 2020 (pdf) 

протягом січня 2021 (pdf) 

протягом лютого 2021 (pdf)

протягом березня 2021 (pdf) 

протягом квітня 2021 (pdf) 

протягом травня 2021 (pdf) 

протягом червня 2021 (pdf) 

протягом липня 2021 (pdf) 

протягом серпня 2021 (pdf) 

протягом вересня 2021 (pdf) 

протягом жовтня 2021 (pdf) 

протягом листопада 2021 (pdf) 

протягом грудня 2021 (pdf)

Інформація про вміст забруднюючих речовин в атмосферному повітрі 

м. Рубіжне, ПСЗ № 1: 

протягом липня 2018 (pdf)

протягом серпня 2018 (pdf)

протягом вересня 2018 (pdf)

протягом жовтня 2018 (pdf)

протягом січня 2019 (pdf)

протягом лютого 2019 (pdf)

протягом березня 2019 (pdf)

протягом квітня 2019 (pdf)

протягом травня 2019 (pdf)

протягом чевня 2019 (pdf)

протягом липня 2019 (pdf)

протягом серпня 2019 (pdf) 

протягом вересня 2019 (pdf)

протягом жовтня 2019 (pdf)

протягом листопада 2019 (pdf) 

протягом грудня 2019 (pdf) 

протягом січня 2020 (pdf)

протягом лютого 2020 (pdf) 

протягом березня 2020 (pdf)

протягом квітня 2020 (pdf) 

протягом травня 2020 (pdf)

протягом червня 2020 (pdf)

протягом липня 2020 (pdf)

протягом серпня 2020 (pdf) 

протягом листопада 2020 (pdf) 

протягом грудня 2020 (pdf) 

протягом січня 2021 (pdf) 

протягом лютого 2021 (pdf) 

протягом березня 2021 (pdf) 

протягом квітня 2021 (pdf) 

протягом травня 2021 (pdf) 

протягом червня 2021 (pdf) 

протягом липня 2021 (pdf) 

протягом серпня 2021 (pdf) 

протягом вересня 2021 (pdf)  

протягом жовтня 2021 (pdf) 

протягом листопада 2021 (pdf) 

протягом грудня 2021 (pdf)




Департамент повідомляє суб'єктів господарювання

indexДепартамент екології та природних ресурсів облдержадміністрації повідомляє суб'єктів господарювання про необхідність складання ними реєстрових карт об'єктів утворення відходів (ОУВ) та об'єктів оброблення та утилізації відходів (ООУВ). Погоджені у територіальних органах Державної санітарно-епідеміологічної служби України в Луганській області реєстрові карти необхідно надати на затвердження до Департаменту екології та природних ресурсів облдержадміністрації в термін з 01 до 15 лютого 2016 року.

Continue Reading

Щорічний Всеукраїнський конкурс "До чистих Джерел"

Щорічний Всеукраїнський конкурс стартував 28 жовтня за підтримки Міністерства екології та природних ресурсів України.
До участі запрошуються всі небайдужі до діяльності, спрямованої на охорону і поліпшення стану джерел, річок та водойм України.
На конкурс подається відповідно оформлена робота, яка має містити наступні складові: назву роботи, короткий опис природного об'єкту, інформацію про екологічні проблеми з обов'язковою фотофіксацією, інформацію про виконану роботу з усунення проблеми з обов'язковою фотофіксацією, інноваційні пропозиції для запобігання виникнення аналогічних проблем в подальшому.
Матеріали для участі в конкурсі приймаються конкурсною комісією до 20 листопада поточного року та надсилаються на електронну та поштову адреси Мінприроди України:
- електронна адреса: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. ;
-поштова адреса: 03035 м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 35, Мінприроди України (з поміткою - «На Всеукраїнський конкурс «До чистих джерел»).

Розпорядження

Проект Ропорядження керівника обласної військово-цивільної адміністрації-голови обласної державної адміністрації

"Про оголошення території заповідним урочищем "Широке" (doc)

Нормативні документи

1. Конституція України
2. Закон України «Про державну службу»
3. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»
4. Закон України «Про охорону атмосферного повітря»
5. Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»
6. Закон України «Про охорону земель»
7. Закон України «Про меліорацію земель»
8. Закон України «Про питну воду та питне водопостачання»
9. Закон України «Про оцінку впливу на довкілля»
10. Закон України «Про відходи»
11. Закон України «Про природно-заповідний фонд України»
12. Закон України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки»
13. Закон України «Про екологічну мережу України»
14. Закон України «Про тваринний світ»
15. Закон України «Про мисливське господарство та полювання»
16. Закон України «Про рослинний світ»
17. Закон України «Про Червону книгу України»
18. Закон України «Про нафту і газ»
19. Закон України «Про доступ до публічної інформації»
20. Закон України «Про адміністративні послуги»
21. Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»
22.Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»
23.Закон України «Про поводження з радіоактивними відходами»
24.Закон України «Про металобрухт»
25.Закон України «Про стратегічну екологічну оцінку»
26.Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»
27. Лісовий кодекс України
28. Кодекс України про надра
29. Водний кодекс України
30. Земельний кодекс України
31. Постанова КМУ від 13.12.2017 № 1026 "Про затвердження Порядку передачі документації для надання висновку з оцінки впливу на довкілля та фінансування оцінки впливу на довкілля та Порядку ведення Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля"
32. Постанова КМУ від 13.12.2017 № 1010 "Про затвердження критеріїв визначення планової діяльності, яка не підлягає оцнці впливу на довкілля, та критеріїв визначення розширень і змін діяльності та об’єктів, які не підлягають оцінці впливу на довкілля"
33. Постанова КМУ від 13.12.2017 № 989 "Про затвердження Порядку проведення громадських слухань у процесі оцінки впливу на довкілля"
34. Постанова Верховної Ради України від 05.03.1998 № 188/98-ВР «Про основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки»
35. Постанова КМУ від 17.09.1996 № 1147»Про затвердження переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів»31. Постанова КМУ від 08.05.1996 № 486 «Про затвердження порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них»
36. Постанова КМУ від 13.05.1996 № 502 «Про затвердження Порядку користування землями водного фонду»
37. Постанова Ради Міністрів Української РСР від 28.04.1990 № 100 «Про порядок і періодичність обнародування відомостей про екологічну, в тому числі радіаційну, обстановку та стан захворюваності населення»
38. Постанова КМУ від 30.03.1998 № 391 «Про затвердження Положення про державну систему моніторингу довкілля»
39. Постанова КМУ від 28.12.2001 № 1781 «Про затвердження Положення про регіональні кадастри природних ресурсів»
40. Постанова КМУ від 04.03.2004 № 265 «Про затвердження Програми поводження з твердими побутовими відходами»
41. Постанова КМУ від 18.02.2016 № 118 «Про затвердження Порядку подання декларації про відходи та її форми»
42. Постанова ВРУ від 22.09.1994 № 177/94-ВР «Про Програму перспективного розвитку заповідної справи в Україні»
43. Державний класифікатор відходів 005-96
44. Постанова КМУ від 13.03.2002 № 321 «Про затвердження Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від № 459»
45. Постанова КМУ від 25.03.1999 № 465 «Про затвердження Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами»
46. Постанова КМУ від 22.05.1996 № 552 України «Про перелік промислових ділянок рибогосподарських водних об'єктів»
47. Постанова КМУ від 11.09.1996 № 1100 «Про Порядок розроблення і затвердження нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та перелік забруднюючих речовин, скидання яких нормується»
48. Постанова КМУ від 03.08.1998 № 1217 «Про затвердження Порядку виявлення та обліку безхазяйних відходів»
49. Постанова КМУ від 13.07.2000 № 1120 «Про затвердження Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням і Жовтого та Зеленого переліків відходів»
50. Постанова КМУ від 25.05.2011 № 541 «Про внесення змін до Правил надання послуг з вивезення побутових відходів»
51. Постанова КМ України від 27.07.2011 № №1136 «Деякі питання збирання, заготівлі та утилізації зношених шин»
52. Постанова КМУ від 01.11.1999 № 2034 «Про затвердження Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів»
53. Постанова КМУ від 13.03.2002 № 301 «Про затвердження Порядку погодження івидачі дозволів на провадження діяльності, пов'язаної із штучними змінами стану атмосферита атмосферних явищ у господарських цілях»
54. Постанова КМУ від 13.03.2002 № 302 «Про затвердження Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи»
55. Постанова КМУ від 29.11.2001 № 1598 «Про затвердження переліку найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню»
56. Постанова КМУ від 13.12.2001 № 1655 «Про затвердження Порядку ведення державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря»
57.Постанова КМУ від 14.08.2019 № 827 «Деякі питання здійснення державного моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря»
58.Постанова КМУ від 19.09.2018 р. № 758 «Про затвердження Порядку здійснення державного моніторингу вод»
59.Постанова КМУ від 11.03.2004 № 308 «Про затвердження методик проведення аналізу впливу та відстеження результативності регуляторного акта»
60. Наказ Мінприроди від 30.05.2018 № 182 «Про затвердження Розміру плати за проведення громадського обговорення в процесі здійснення оцінки впливу на довкілля»
61. Наказ Мінприроди України від 15.12.1994 № 116 «Про затвердження Інструкції про порядок розробки та затвердження гранично допустимих скидів (ГДС) речовин у водні об'єкти із зворотними водами», зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 22.12.1994 за № 313/523
62. Наказ Міністерства Регіонального Розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 25.06.2014 № 179 «Про затвердження Порядку розроблення та затвердження технологічних нормативів використання питної води підприємствами, які надають послуги з централізованого водопостачання та/або водовідведення», зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 03.09.2014 за № 1062/25839
63. Наказ Міністерства Регіонального Розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 25.06.2014 № 180 «Про затвердження Методики розрахунку втрат питної води підприємствами, які надають послуги з централізованого водопостачання», зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 03.09.2014 за № 1063/25840 
64. Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 «Про затвердження Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України», зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 07.10.2008 за № 936/15627 
65. Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 16.03.2015 № 78 «Про затвердження Порядку ведення державного обліку водокористування», зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 03.04.2015 за № 382/26827 
66. Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 17.02.1999 р. № 41 "Про затвердження форми реєстрової карти об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів та Інструкції щодо її складання», зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 18.03.1999 за № 169/3462 
67. Наказ МОЗ України від 08.06.2015 № 325 «Про затвердження Державних санітарно-протиепідемічних правил і норм щодо поводження з медичними відходами» зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 07.08.2015 за № 959/27404
68. Наказ Мінприроди від 09.03.2006 № 108«Про затвердження Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.03.2006р № 341/12215
69. Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.1996 № 173 «Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.07.1996р № 379/1404
70. Наказ Мінприроди України від 10.05.2002 № 177 «Про затвердження Інструкції про порядок та критерії взяття на державний облік об'єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.05.2002р № 445/67337
71. Наказ Мінприроди України від 27.06.2006 № 309 «Про затвердження нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.08.2006р №912/12786 
72. Наказ Мінприроди України від 10.02.1995 № 7 «Про затвердження Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.03.1995р № 61/597
73.Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.05.2016 № 186 «Про затвердження Порядку функціонування електронної системи здійснення дозвільних процедур у сфері поводження з відходами»
74.Наказ Міністерства аграрної політики України, Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства охорони здоров'я України від 18.10.2001 № 315/376/412 «Про Порядок проведення комплексної інвентаризації місць накопичення заборонених і непридатних до використання в сільському господарстві хімічних засобів захисту рослин»
75.Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 10.08.2018 № 296 «Про затвердження Методичних рекомендацій із здійснення стратегічної екологічної оцінки документів державного планування»
76.Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 29.12.2018 № 465 «Про внесення змін до Методичних рекомендацій із здійснення стратегічної екологічної оцінки документів державного планування»
77.Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.07.2019 № 260 «Про внесення змін до Методичних рекомендацій із здійснення стратегічної екологічної оцінки документів державного планування»
78. «Положення про Департамент екології та природних ресурсів Луганської обласної державної адміністрації», затверджене Розпорядженням голови обласної державної адміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 20.02.2019 № 109.
79. Санітарні правила і норми охорони поверхневих вод від забруднення СанПін 4630-88 від 04.07.1988
80. Узагальнений перечень гранично-допустимих концентрацій і орієнтовно безпечних рівней впливу шкідливих речовин для води рибогосподарських водойм, 1995 р.
81. Державні будівельні норми України «Водопостачання. Зовнішні мережі та споруди. Основні положення проектування» ДБН В.2.5-74:2013, 2013 р.
82. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.09.2011 № 577-р «Про затвердження Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища на 2011-2015 роки»
83. Указ Президента України від 18.10.2013 №572/2013 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 25 квітня 2013 року «Про комплекс заходів щодо вдосконалення проведення моніторингу довкілля та державного регулювання у сфері поводження з відходами в Україні»
84. «Порядок ведення реєстру місць видалення відходів», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 № 1216
85. «Порядок ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.1998 № 1360
86. «Правила експлуатації полігонів побутових відходів», затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 01.12.2010 № 435
87. «Правила експлуатації об'єктів поводження з побутовими відходами», затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 04.05.2012 № 196
88. «Концепція Загальнодержавної програми поводження з відходами на 2013-2020 роки», схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.01.2013 № 22-р
89. Розпорядження голови Луганської обласної державної адміністрації від 17.01.2014 № 21 «Про внесення змін до графіка здійснення заходів щодо організації ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів»
90. Розпорядження голови Луганської обласної державної адміністрації від 17.01.2014 № 22 «Про внесення змін до графіка здійснення заходів щодо організації ведення реєстру місць видалення відходів»
91.Розпорядження КМУ від 8.11.2017 № 820-р «Про схвалення Національної стратегії управління відходами в Україні до 2030 року»
92.Розпорядження КМУ від 20.02.2019 № 117-р «Про затвердження Національного плану управління відходами до 2030 року»
93. Закон України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності»
94. Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»
95. Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»
96. Постанова КМУ від 21.09.1998 № 1482 «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності»
97. Постанова КМУ від 25.12.2015 № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»
98. Наказ Міністерства юстиції України від 09.02.2016 № 359/5 «Про затвердження Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи»
99. Наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127 (в новій редакції від 26.07.2018 № 186) «Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна»
100. Наказ Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879 «Про затвердження Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань»
101. Перелік підприємств, установ, організацій, які належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області та окремі повноваження з управління якими передані облдержадміністрації
102. Розпорядження голови обласної державної адміністрації – керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 18.06.2021 № 416 «Про внесення змін до Положення про Департамент комунальної власності, земельних, майнових відносин, екології та природних ресурсів Луганської обласної державної адміністрації»



Перелік видів діяльності

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 28 серпня 2013 р. № 808
Київ
Про затвердження переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку


Відповідно до частини третьої статті 13 Закону України "Про екологічну експертизу" Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Затвердити перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, який додається.
2. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.

Прем'єр-міністр України                                                                                                                М.АЗАРОВ
Інд. 70
________________________________________
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 28 серпня 2013 р. № 808
ПЕРЕЛІК
видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку
1. У сфері теплової енергетики:
теплові електростанції (ТЕС, ТЕЦ);
устатковання для виробництва електроенергії, пари і гарячої води тепловою потужністю 200 кВт і більше з використанням органічного палива.
2. У сфері гідроенергетики:
гідроелектростанції на річках незалежно від їх потужності (включаючи малі гідроелектростанції);
гідроакумулюючі електростанції (ГАЕС).
3. У галузі атомної енергетики і атомної промисловості:
ядерні установки;
об'єкти, призначені для поводження з радіоактивними відходами;
уранові об'єкти.
4. Виробництво у галузі чорної та кольорової металургії (з використанням кольорових металів, руди, збагаченої руди чи вторинної сировини, металургійний, хімічний чи електролітичний процеси).
5. Об'єкти машинобудування і металообробки, за винятком підприємств, на яких відсутні цехи хімічного оброблення.
6. Видобування корисних копалин, за винятком корисних копалин місцевого значення, які видобуваються землевласниками і землекористувачами в межах наданих їм земельних ділянок для господарських і побутових потреб.
7. Перероблення корисних копалин.
8. Виробництво будівельних матеріалів (цементу, асфальтобетону, скла, утеплювачів, у тому числі екструдованого пінополістиролу).
9. Хімічне виробництво (включаючи виробництво основних хімічних речовин, хімічно-біологічне, біотехнічне, фармацевтичне виробництво, виробництво засобів захисту рослин, регуляторів їх росту, мінеральних добрив, полімерних і полімервмісних матеріалів, виробництво та зберігання наноматеріалів потужністю понад 10 тонн на рік, зберігання хімічних продуктів (базисні і витратні склади, сховища, бази) незалежно від методів та обсягу виробництва продукції; підприємства з вилучення, виробництва і перероблення азбесту, азбестовмісних продуктів (азбестоцементної продукції потужністю понад 20 тис. тонн на рік, фрикційних матеріалів - понад 50 тонн на рік готової продукції, інших виробів - понад 200 тонн на рік).
10. Виробництво, зберігання, утилізація і знищення боєприпасів усіх видів, вибухових речовин і ракетного палива та інших токсичних хімічних речовин.
11. Поводження з відходами:
небезпечними (збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення, перероблення, утилізація, видалення, знешкодження і захоронення);
побутовими (оброблення, перероблення, утилізація, знешкодження і захоронення).
12. Виробництво целюлози, паперу та картону з будь-якої сировини.
13. Нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт:
залізничних вокзалів, залізничних доріг і споруд;
підземних, наземних ліній метрополітену як єдиних комплексів, включаючи депо з комплексом споруд технічного обслуговування;
трамвайних колій, підвісних ліній (фунікулерів) чи подібних ліній, що використовуються для перевезення пасажирів, включаючи депо з комплексом споруд технічного обслуговування і ремонту рухомого складу;
парків транспортних засобів (автотранспортних підприємств з комплексом споруд для технічного обслуговування та ремонту);
станцій технічного обслуговування, до складу яких входять фарбувальні камери, мийки, а також тих, на яких проводяться ремонт та випробування дизельних автомобільних двигунів і ремонт кузовів із застосуванням методів хімічного оброблення поверхні;
аеропортів і аеродромів з основною злітно-посадковою смугою завдовжки 2100 метрів та більше;
автомобільних доріг, автомагістралей і швидкісних доріг загального користування державного та місцевого значення усіх категорій, що мають чотири чи більше смуги руху, або реконструкція та/або розширення наявних смуг руху до чотирьох і більше за умови їх безперервної протяжності 10 кілометрів чи більше;
морських та річкових портів, пристаней для завантаження і розвантаження (за винятком пристаней паромних переправ);
спеціалізованих транспортних терміналів;
глибоководних суднових ходів, у тому числі по природних руслах річок, спеціальних каналів на суходолі та у мілководних морських акваторіях;
магістральних продуктопроводів (трубопроводів для транспортування газу, аміаку, нафти або хімічних речовин).
14. Виробництво з оброблення деревини (хімічне перероблення деревини, деревоволокнистих плит, деревообробне виробництво з використанням синтетичних смол, консервування деревини просоченням).
15. Нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт:
водозаборів поверхневих та підземних вод для систем централізованого водопостачання населених пунктів, промислових підприємств;
споруд водопідготовки систем питного водопостачання;
мереж водопроводу та водовідведення діаметром понад 1000 міліметрів;
систем закачування стічних вод до ізольованих підземних водоносних горизонтів;
систем зворотного водокористування, відведення, оброблення (підготовки) та скидання шахтних, кар'єрних, дренажних вод;
очисних споруд, систем скидання очищених стічних вод у водні об'єкти;
водосховищ.
16. Проведення робіт з розчищення і днопоглиблення русла та дна річок, їх берегоукріплення, зміна і стабілізація стану русел.
17. Проведення будівельних робіт, що передбачають видобування піску і гравію, прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду.
18. Проведення робіт з міжбасейнового перерозподілу стоку річок.
19. Зберігання, перероблення та транспортування вуглеводневої сировини (газу природного, газу сланцевих товщ, газу, розчиненого у нафті, газу центрально-басейнового типу, газу (метану) вугільних родовищ, конденсату, нафти, бітуму нафтового, скрапленого газу), а також технічні рішення з газопостачання населення і промислових підприємств.
20. Нафтопереробні заводи (за винятком підприємств, які виробляють тільки мастильні матеріали із сирої нафти) та устаткування для газифікації і зрідження вугілля або бітумінозних сланців.
21. Автозаправні станції та комплекси, а також автогазонаповнювальні компресорні станції, автомобільні газозаправні станції зрідженого газу.
22. Нове будівництво, реконструкція основних гідротехнічних споруд усіх видів.
23. У галузі тваринництва, птахівництва та рибництва:
тваринницькі комплекси для вирощування свиней (5 тис. голів і більше), великої рогатої худоби (2 тис. голів і більше), хутрових тварин (3 тис. голів і більше), птиці (60 тис. кур-несучок і більше, 85 тис. бройлерів і більше);
м'ясокомбінати та м'ясопереробні підприємства;
виробництво у сфері (установки) з перероблення та утилізації відходів тваринного походження, у тому числі птахівництва, рибництва;
операції з дублення шкіри.
24. Виробництво у сфері легкої промисловості, що передбачає фарбування та оброблення хімічними засобами.
25. Виробництво технічного вуглецю та електрографіту.
26. Радіотехнічні об'єкти (радіопередавальні, радіотелевізійні, радіолокаційні станції, цифрові радіорелейні станції, базові станції систем стільникового зв'язку).
27. Електричні лінії (повітряні, кабельні) та підстанції напругою 330 кВт і більше.
28. Установки для поверхневого оброблення металів, деревини, полімерних матеріалів з використанням органічних розчинників, зокрема для оздоблення, друку, покривання, знежирення, гідроізолювання, калібрування, фарбування, очищення або насичення.
29. Вирубка дерево-чагарникової рослинності (за винятком вирубки, пов'язаної з веденням лісового господарства) на території площею більше 0,12 гектара.
30. Нове будівництво об'єктів, господарська діяльність (за винятком лісогосподарської) в охоронних зонах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, на територіях, прилеглих до водоохоронних зон, прибережних захисних смуг водних об'єктів, зон санітарної охорони.
31. Генетично-інженерна діяльність, введення в обіг генетично модифікованих організмів та продукції, виробленої з їх використанням (у відкритій та закритій системах).
32. Інтродукція чужорідних видів фауни та флори.
33. Виробництво мікробіологічної продукції.
________________________________________
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 28 серпня 2013 р. № 808
ПЕРЕЛІК
постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність
1. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р. № 554 "Про перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку" (ЗП України, 1995 р., № 10, ст. 252).
2. Постанова Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2001 р. № 142 "Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р. № 554" (Офіційний вісник України, 2001 р., № 7, ст. 280).
3. Постанова Кабінету Міністрів України від 6 червня 2011 р. № 630 "Про внесення змін до пункту 22 Переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку" (Офіційний вісник України, 2011 р., № 45, ст. 1847).
Публікації документа
• Офіційний вісник України від 19.11.2013 — 2013 р., № 87, стор. 112, стаття 3221, код акту 69860/2013
• Урядовий кур'єр від 21.11.2013 — № 215
________________________________________

Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності"

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про регулювання містобудівної діяльності

( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, N 34, ст.343 )

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами N 3395-VI ( 3395-17 ) від 19.05.2011, ВВР, 2011, N 50, ст.537 N 4052-VI ( 4052-17 ) від 17.11.2011, ВВР, 2012, N 27, ст.274 N 4220-VI ( 4220-17 ) від 22.12.2011, ВВР, 2012, N 29, ст.345 N 4570-VI ( 4570-17 ) від 22.03.2012, ВВР, 2012, N 51, ст.576 N 5018-VI ( 5018-17 ) від 21.06.2012, ВВР, 2013, N 22, ст.212 N 5021-VI ( 5021-17 ) від 22.06.2012, ВВР, 2013, N 22, ст.214 N 5059-VI ( 5059-17 ) від 05.07.2012 Кодексом N 5403-VI ( 5403-17 ) від 02.10.2012, ВВР, 2013, N 34-35, ст.458 Законами N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012, ВВР, 2013, N 48, ст.682 N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 N 606-VII ( 606-18 ) від 19.09.2013 }

{ У тексті Закону, крім частини другої статті 9, слова "державні будівельні норми, стандарти і правила" в усіх відмінках замінено словами "будівельні норми, державні стандарти і правила" у відповідному відмінку згідно із Законом N 4220-VI ( 4220-17 ) від 22.12.2011 }

{ У тексті Закону слова "центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури" в усіх відмінках замінено словами "центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування" у відповідному відмінку, слова "Державна архітектурно-будівельна інспекція", "інспекція державного архітектурно-будівельного контролю", "відповідна інспекція державного архітектурно-будівельного контролю" в усіх відмінках і числах замінено словами "орган державного архітектурно-будівельного контролю" у відповідному відмінку та числі, а слово "спеціально" виключено згідно із Законом N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 }

{ Зміни в частині заміни слів у тексті Закону див. у підпункті 31 пункту 7 Закону N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

Цей Закон встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

1) Генеральна схема планування території України ( 3059-14 ) - містобудівна документація, що визначає концептуальні вирішення планування та використання території України;

2) генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту;

3) детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території;

4) замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву;

5) інженерно-транспортна інфраструктура - комплекс інженерних, транспортних споруд і комунікацій;

6) лінії регулювання забудови - визначені в містобудівній документації межі розташування будинків і споруд відносно червоних ліній, меж окремих земельних ділянок, природних меж та інших територій;

7) містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій;

8) містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією;

9) план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон;

10) приміська зона - територія, що забезпечує просторовий та соціально-економічний розвиток міста;

11) проектна документація - затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошториси об'єктів будівництва;

12) схеми планування території на регіональному рівні - планувальна документація, яка розробляється у розвиток Генеральної схеми планування території України ( 3059-14 ) та визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови, використання територій адміністративно-територіальних одиниць та їх окремих частин;

13) територія - частина земної поверхні з повітряним простором та розташованими під нею надрами у визначених межах (кордонах), що має певне географічне положення, природні та створені в результаті діяльності людей умови і ресурси;

14) червоні лінії - визначені в містобудівній документації щодо пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення.

Стаття 2. Планування і забудова територій

1. Планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає:

1) прогнозування розвитку територій;

2) забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку територій;

3) обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням;

4) взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій;

5) визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об'єктів;

6) встановлення режиму забудови територій, на яких передбачено провадження містобудівної діяльності;

7) розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів;

8) реконструкцію існуючої забудови та територій;

9) збереження, створення та відновлення рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих територій та об'єктів, ландшафтів, лісів, парків, скверів, окремих зелених насаджень;

10) створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури;

10-1) створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення;
{ Частину першу статті 2 доповнено пунктом 10-1 згідно із Законом N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

11) проведення моніторингу забудови;

12) ведення містобудівного кадастру;

13) здійснення контролю у сфері містобудування.

2. Інструментом державного регулювання планування територій є містобудівна документація, яка поділяється на документацію державного, регіонального та місцевого рівнів.

3. Містобудівна документація розробляється на паперових і електронних носіях на оновленій картографічній основі в цифровій формі як набори профільних геопросторових даних у державній геодезичній системі координат УСК-2000 і єдиній системі класифікації та кодування об'єктів будівництва для формування баз даних містобудівного кадастру.

Стаття 3. Законодавство у сфері містобудівної діяльності

1. Відносини у сфері містобудівної діяльності регулюються Конституцією України ( 254к/96-ВР ), Цивільним ( 435-15 ), Господарським ( 436-15 ) і Земельним ( 2768-14 ) кодексами України, цим Законом, законами України "Про Генеральну схему планування території України" ( 3059-14 ), "Про основи містобудування" ( 2780-12 ), "Про архітектурну діяльність" ( 687-14 ), "Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду" ( 525-16 ), "Про землеустрій" ( 858-15 ), іншими нормативно-правовими актами.

2. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, то застосовуються правила міжнародного договору України.

Стаття 4. Об'єкти та суб'єкти містобудування

1. Об'єктами містобудування на державному та регіональному рівнях є планувальна організація території, система розселення, система взаємопов'язаного комплексного розміщення основних об'єктів промисловості, транспорту, інженерної та соціальної інфраструктури, функціональне зонування території України, її частин (груп областей), території Автономної Республіки Крим, областей, адміністративних районів.

Об'єктами містобудування на місцевому рівні є планувальна організація території населеного пункту, його частини (групи земельних ділянок) зі спільною планувальною структурою, об'ємно-просторовим рішенням, інженерно-транспортною інфраструктурою, комплексом об'єктів будівництва, що визначаються відповідно до: { Абзац другий частини першої статті 4 в редакції Закону N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

у населених пунктах - меж населених пунктів, їх функціональних зон (сельбищної, промислової тощо), житлових районів, мікрорайонів (кварталів), приміських зон відповідно до містобудівної документації на місцевому рівні; { Абзац частини першої статті 4 в редакції Закону N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

за межами населених пунктів - меж приміських зон, а також функціональних зон відповідно до містобудівної документації на регіональному рівні. { Абзац частини першої статті 4 в редакції Закону N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

Об'єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

2. Суб'єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.

Стаття 5. Обов'язковість дотримання вимог містобудівної документації

1. Програми розвитку регіонів та населених пунктів, програми господарського, соціального та культурного розвитку повинні узгоджуватися з містобудівною документацією відповідного рівня.

2. Вимоги містобудівної документації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування.

Розділ II
УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ МІСТОБУДІВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 6. Органи, що здійснюють управління у сфері
містобудівної діяльності

1. Управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.
{ Частина перша статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 }

Стаття 7. Зміст управління у сфері містобудівної діяльності

1. Управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється шляхом:

1) планування територій на державному, регіональному та місцевому рівнях;

2) моніторингу стану розроблення та реалізації містобудівної документації на всіх рівнях;
{ Пункт 2 частини першої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

3) визначення державних інтересів для їх врахування під час розроблення містобудівної документації;

4) проведення ліцензування і професійної атестації;

5) розроблення і затвердження будівельних норм, державних стандартів і правил, запровадження одночасної дії міжнародних кодів та стандартів;

6) контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації.

Стаття 8. Організація планування та забудови територій

1. Планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

2. Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

3. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.
{ Частина третя статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 }

Стаття 9. Нормативне регулювання планування та забудови
територій

1. Нормативне регулювання планування та забудови територій здійснюється шляхом прийняття нормативно-правових актів, правил, державних та галузевих будівельних норм, національних (державних) стандартів, кодексів усталеної практики.

2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури, забезпечує розроблення, затвердження, перегляд, внесення змін і скасування державних будівельних норм, а також національних стандартів і кодексів усталеної практики за класами 91 і 93 Українського класифікатора нормативних документів (крім позицій, що стосуються лічильників, машин та устаткування), утворює та припиняє діяльність технічних комітетів стандартизації у цій сфері.
{ Текст статті 9 в редакції Закону N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

Розділ III
ПЛАНУВАННЯ ТЕРИТОРІЙ

Стаття 10. Фінансування робіт з планування територій

1. Фінансування робіт з планування територій на державному рівні, розроблення нормативних документів з питань планування і забудови територій, проведення пріоритетних науково-дослідних робіт здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

2. Фінансування робіт з планування території Автономної Республіки Крим, областей, районів, населених пунктів, районів у містах, кварталів, проведення містобудівного моніторингу, створення і ведення містобудівного кадастру відповідних територій здійснюється за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів або інших джерел, не заборонених законом.
{ Частина друга статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

3. Фінансування робіт з розроблення необхідної проектної документації, планування та забудови окремих земельних ділянок, на яких їх власники або користувачі мають намір здійснити нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт об'єктів будівництва (далі - будівництво), та внесення відповідної інформації до містобудівного кадастру здійснюється за рахунок коштів таких осіб або інших джерел, не заборонених законом.
{ Частина третя статті 10 в редакції Закону N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

4. За рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування для розроблення плану зонування, детального плану території крім коштів державного та місцевих бюджетів можуть залучатися кошти з інших джерел, не заборонених законом, за умови виконання функцій замовника відповідним органом місцевого самоврядування.

Стаття 11. Планування територій на державному рівні

1. Планування територій на державному рівні здійснюється шляхом розроблення відповідно до закону Генеральної схеми планування території України ( 3059-14 ), схем планування окремих частин території України, а також внесення змін до них.

2. Містобудівна документація на державному рівні підлягає експертизі.

Стаття 12. Розроблення та затвердження схем планування окремих частин території України

1. За рішенням Кабінету Міністрів України розробляються схеми планування окремих частин території України: кількох областей, узбережжя Чорного та Азовського морів, гірських територій Карпат, територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших територій з підвищеним техногенним навантаженням чи ризиком виникнення надзвичайних ситуацій.

2. Замовниками схем планування окремих частин території України є Верховна Рада Автономної Республіки Крим, відповідні обласні ради.

3. Схеми планування окремих частин території України затверджуються рішенням замовників таких схем.

4. Склад, зміст, порядок розроблення схем планування окремих частин території України визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Стаття 13. Планування територій на регіональному рівні

1. Планування територій на регіональному рівні здійснюється шляхом розроблення схем планування території Автономної Республіки Крим, областей та районів.

2. За рішенням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних (районних) державних адміністрацій можуть розроблятися схеми планування окремих частин Автономної Республіки Крим, областей (районів).
{ Статтю 13 доповнено частиною другою згідно із Законом N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

Стаття 14. Розроблення та затвердження схем планування
території Автономної Республіки Крим, областей та
районів

1. Рішення про розроблення схем планування території Автономної Республіки Крим, областей, районів або про внесення змін до них чи окремих їх розділів приймає Верховна Рада Автономної Республіки Крим, відповідна обласна або районна рада. { Частина перша статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

2. Організація розроблення та внесення змін до схем планування території Автономної Республіки Крим, областей та районів здійснюється відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними та районними державними адміністраціями.
{ Частина друга статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

3. Замовником схем планування території Автономної Республіки Крим, областей та районів є Верховна Рада Автономної Республіки Крим, відповідні обласні та районні ради.

4. Схеми планування території Автономної Республіки Крим, областей та районів затверджуються рішенням відповідних рад за умови отримання позитивного висновку державної експертизи.

5. Склад, зміст, порядок розроблення містобудівної документації ( z1468-11 ) на регіональному рівні визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Стаття 15. Реалізація схем планування території Автономної Республіки Крим, областей та районів

1. Реалізація схем планування території Автономної Республіки Крим, областей та районів здійснюється шляхом розроблення, затвердження і виконання відповідних програм економічного і соціального розвитку.

2. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні та районні державні адміністрації забезпечують проведення моніторингу реалізації схем планування території Автономної Республіки Крим, областей та районів.

3. У разі зміни соціально-економічних показників, на основі яких розроблено схеми планування території Автономної Республіки Крим, області, району, або виникнення потреби у розміщенні об'єктів державного, регіонального значення Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласна або районна рада приймають рішення про розроблення чи про внесення змін до схеми планування відповідної території.

Стаття 16. Планування територій на місцевому рівні

1. Планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. { Абзац перший частини першої статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

Порядок обміну інформацією між містобудівним та державним земельним кадастрами ( 556-2011-п ) встановлюється Кабінетом Міністрів України.

2. Містобудівна документація на місцевому рівні може бути оновлена за рішенням місцевих рад.

Оновлення містобудівної документації передбачає:

1) актуалізацію картографо-геодезичної основи;

2) перенесення з паперових носіїв у векторну цифрову форму;

3) приведення містобудівної документації у відповідність із вимогами законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
{ Частину другу статті 16 доповнено пунктом 3 згідно із Законом N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

3. Склад, зміст, порядок розроблення та оновлення містобудівної документації на місцевому рівні визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

4. Затвердження оновленої містобудівної документації на місцевому рівні здійснюється згідно із статтями 17, 18 та 19 цього Закону.

Стаття 17. Генеральний план населеного пункту

1. Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід'ємною частиною генерального плану. { Абзац другий частини першої статті 17 в редакції Закону N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником. { Абзац частини першої статті 17 в редакції Закону N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

2. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Для населених пунктів з чисельністю населення до 50 тисяч осіб генеральні плани можуть поєднуватися з детальними планами всієї території таких населених пунктів.

3. Для населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, в межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови та розробляється історико-архітектурний опорний план, в якому зазначається інформація про об'єкти культурної спадщини.

4. Склад, зміст та порядок розроблення історико-архітектурного опорного плану населеного пункту ( z0781-11 ) визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

5. Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради.

6. Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

7. Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації в установлений строк:

1) подають пропозиції до проекту відповідного місцевого бюджету на наступний рік або про внесення змін до бюджету на поточний рік щодо потреби у розробленні містобудівної документації;

2) визначають в установленому законодавством порядку розробника генерального плану населеного пункту, встановлюють строки розроблення та джерела його фінансування;

3) звертаються до обласної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим (для міст обласного та республіканського Автономної Республіки Крим значення), центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування (для міст Києва та Севастополя) щодо визначення державних інтересів для їх урахування під час розроблення генерального плану населеного пункту;
{ Пункт 3 частини сьомої статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 }

4) повідомляють через місцеві засоби масової інформації про початок розроблення генерального плану населеного пункту та визначають порядок і строк внесення пропозицій до нього фізичними та юридичними особами;

5) забезпечують попередній розгляд матеріалів щодо розроблення генерального плану населеного пункту архітектурно-містобудівними радами відповідного рівня;

6) узгоджують проект генерального плану населеного пункту з органами місцевого самоврядування, що представляють інтереси суміжних територіальних громад, з метою врегулювання питань планування територій у приміських зонах.

8. Строк дії генерального плану населеного пункту не обмежується.

9. Зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися не частіше, ніж один раз на п'ять років.

Такі зміни вносяться органом місцевого самоврядування, який затверджував генеральний план населеного пункту. Питання про дострокове внесення змін до генерального плану населеного пункту може порушуватися за результатами містобудівного моніторингу перед відповідною сільською, селищною, міською радою відповідною місцевою державною адміністрацією. { Абзац другий частини дев'ятої статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

У разі виникнення державної необхідності рішення щодо доцільності внесення змін до генерального плану населеного пункту приймається Кабінетом Міністрів України.

10. Генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх подання.

11. Загальна доступність матеріалів генерального плану населеного пункту забезпечується шляхом його розміщення на веб-сайті органу місцевого самоврядування та у місцевих періодичних друкованих засобах масової інформації, а також у загальнодоступному місці у приміщенні такого органу, крім частини, що становить державну таємницю та належить до інформації з обмеженим доступом відповідно до законодавства. Зазначена частина може включатися до складу генерального плану населеного пункту як окремий розділ.

12. Експертизі містобудівної документації на місцевому рівні підлягають виключно генеральні плани міст.

Порядок проведення експертизи ( 548-2011-п ) визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 18. План зонування території

1. План зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. { Абзац перший частини першої статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

{ Абзац другий частини першої статті 18 виключено на підставі Закону N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об'єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об'єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів.

2. План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.
{ Частина друга статті 18 в редакції Закону N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

3. Зонування території здійснюється з дотриманням таких вимог:

1) урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території;

2) виділення зон обмеженої містобудівної діяльності;

3) відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій;

4) урахування місцевих умов під час визначення функціональних зон;

5) установлення для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови;
{ Пункт 5 частини третьої статті 18 в редакції Закону N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

6) узгодження меж зон з межами територій природних комплексів, смугами санітарно-захисних, санітарних, охоронних та інших зон обмеженого використання земель, червоними лініями;

7) відображення меж прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об'єктів.
{ Частину третю статті 18 доповнено пунктом 7 згідно із Законом N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

4. Параметри використання території та будівель, запропонованих для розташування у межах декількох земельних ділянок або окремої земельної ділянки, зокрема функціональне призначення, граничні поверховість та площа забудови, можливе розміщення на ділянці, є обов'язковими для врахування під час зонування відповідної території.

Перелік зазначених параметрів визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

5. Внесення змін до плану зонування території допускається за умови їх відповідності генеральному плану населеного пункту.

6. Склад, зміст, порядок розроблення плану зонування території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

7. За порушення вимог, встановлених планом зонування території, фізичні та юридичні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

8. План зонування території затверджується на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання.

План зонування території не підлягає експертизі.

Стаття 19. Детальний план території

1. Детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.
{ Частина перша статті 19 в редакції Закону N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

2. Детальний план території за межами населених пунктів розробляється відповідно до схеми планування території (частини території) району та/або області з урахуванням державних і регіональних інтересів.

Розроблення детального плану території за межами населених пунктів та внесення змін до нього здійснюються на підставі розпорядження відповідної районної державної адміністрації.
{ Частина друга статті 19 в редакції Закону N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

3. На підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід'ємною частиною детального плану території.
{ Частина третя статті 19 в редакції Закону N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

4. Детальний план території визначає:

1) принципи планувально-просторової організації забудови;

2) червоні лінії та лінії регулювання забудови;

3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами;

4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території;

5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування;

6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови;

7) черговість та обсяги інженерної підготовки території;

8) систему інженерних мереж;

9) порядок організації транспортного і пішохідного руху;

10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі;
{ Пункт 10 частини четвертої статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об'єктів (у разі відсутності плану зонування території).
{ Частину четверту статті 19 доповнено пунктом 11 згідно із Законом N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

5. Детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів.

6. Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

7. Загальна доступність матеріалів детального плану території забезпечується шляхом його розміщення на веб-сайті органу місцевого самоврядування, у місцевих друкованих засобах масової інформації, а також у загальнодоступному місці у приміщенні такого органу, крім частини, що належить до інформації з обмеженим доступом відповідно до законодавства. Зазначена частина може включатися до складу детального плану території як окремий розділ.

Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, відповідна районна державна адміністрація забезпечують оприлюднення детального плану території протягом 10 днів з дня його затвердження. { Абзац другий частини сьомої статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

8. Детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою. { Абзац перший частини восьмої статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

Детальний план території за межами населеного пункту розглядається і затверджується відповідною районною державною адміністрацією протягом 30 днів з дня його подання. { Частину восьму статті 19 доповнено абзацом другим згідно із Законом N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

9. Детальний план території не підлягає експертизі.

10. Внесення змін до детального плану території допускається за умови їх відповідності генеральному плану населеного пункту та плану зонування території.

Стаття 20. Архітектурно-містобудівні ради

1. Для професійного обговорення проектних рішень у сфері містобудування центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, уповноважені органи містобудування та архітектури можуть утворювати архітектурно-містобудівні ради як дорадчі органи, що діють на громадських засадах.

Типове положення про архітектурно-містобудівні ради ( z0903-11 ) затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

2. Результати розгляду проектів містобудівної документації архітектурно-містобудівною радою враховуються під час подальшого доопрацювання та затвердження таких проектів.

3. Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури, при якому функціонує архітектурно-містобудівна рада, за 20 робочих днів до розгляду на засіданні ради містобудівної документації письмово інформує про дату та місце такого розгляду державні органи, які відповідно до закону мають повноваження щодо розгляду містобудівної документації, та забезпечує можливість ознайомлення з її розділами (за відповідним напрямом). За результатами розгляду зазначені органи подають спеціально уповноваженому органові містобудування та архітектури свої висновки. { Абзац перший частини третьої статті 20 в редакції Закону N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

У разі ненадання письмових висновків до проекту містобудівної документації протягом 20 днів з дня надходження інформації про розгляд містобудівної документації такий проект вважається погодженим цими органами. { Абзац другий частини третьої статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

Після погодження зазначеними у цій частині цієї статті органами проекту містобудівної документації такі органи та їх посадові особи не беруть участі у будь-який спосіб у проведенні земельних торгів, процедурі надання або продажу земельних ділянок або прав на них, розробленні та погодженні землевпорядної документації, не надають документів дозвільного характеру, крім випадків, передбачених законом.

4. Архітектурно-містобудівні ради надають рекомендації з питань планування, забудови та іншого використання територій у межах історичних ареалів населених місць і зон охорони пам'яток архітектури та містобудування з урахуванням рішень консультативних рад з питань охорони культурної спадщини.

5. Архітектурно-містобудівна рада розглядає проекти будівництва об'єктів за зверненням замовників таких проектів.

Результати розгляду радою зазначених проектів мають виключно рекомендаційний характер і не можуть вимагатися під час погодження та затвердження проекту будівництва.

Стаття 21. Громадські слухання щодо врахування громадських інтересів

1. Громадським слуханням підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.

2. Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадських слухань щодо проектів такої документації забороняється.

При вирішенні відповідно до Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності" ( 1559-17 ) питань відчуження для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадські слухання не проводяться.

3. Сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи зобов'язані забезпечити: { Абзац перший частини третьої статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 }

1) оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками;

2) оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні та доступ до цієї інформації громадськості;

3) реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні (у разі її утворення);
{ Пункт 3 частини третьої статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 }

4) узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію;

5) оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні.

4. Оприлюднення проектів генеральних планів, планів зонування територій, детальних планів територій здійснюється не пізніш як у місячний строк з дня їх надходження до відповідного органу місцевого самоврядування.

5. Оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для подання пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування.

6. Пропозиції громадськості мають бути обґрунтовані в межах відповідних законодавчих та нормативно-правових актів, будівельних норм, державних стандартів і правил та надаватися у строки, визначені для проведення процедури громадських слухань.

Пропозиції, надані після встановленого строку, не розглядаються.

7. Пропозиції до проектів містобудівної документації на місцевому рівні мають право надавати:

1) повнолітні дієздатні фізичні особи, які проживають на території, щодо якої розроблено відповідний проект містобудівної документації на місцевому рівні;

2) юридичні особи, об'єкти нерухомого майна яких розташовані на території, для якої розроблено відповідний проект містобудівної документації на місцевому рівні;

3) власники та користувачі земельних ділянок, розташованих на території, щодо якої розробляється документація, та на суміжній з нею;

4) представники органів самоорганізації населення, діяльність яких поширюється на відповідну територію;

5) народні депутати України, депутати відповідних місцевих рад.

8. Для розгляду спірних питань, що виникають у процесі громадських слухань, може утворюватися погоджувальна комісія. { Абзац перший частини восьмої статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 }

До складу погоджувальної комісії входять:

1) посадові особи відповідного органу місцевого самоврядування;

2) представники органу земельних ресурсів, природоохоронного і санітарно-епідеміологічного органу, органу містобудування та архітектури, охорони культурної спадщини та інших органів;

3) представники професійних об'єднань та спілок, архітектори, науковці;

4) уповноважені представники громадськості, які обираються під час громадських слухань. Кількість представників громадськості має становити не менше 50 відсотків і не більше 70 відсотків загальної чисельності комісії.

Головою погоджувальної комісії є посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування.

Погоджувальна комісія протягом двох тижнів після її створення розглядає спірні питання, зафіксовані у протоколі громадських слухань, та ухвалює рішення про врахування або мотивоване відхилення цих пропозицій (зауважень).

Засідання погоджувальної комісії є правомочним, якщо у ньому взяли участь не менше двох третин її членів (з них не менше половини представників громадськості).

Рішення погоджувальної комісії приймається більшістю присутніх членів та оформлюється відповідним протоколом.

У разі неспроможності погоджувальної комісії врегулювати спірні питання між сторонами остаточне рішення приймає відповідний орган місцевого самоврядування. Урегульовані погоджувальною комісією спірні питання між сторонами або прийняті відповідним органом місцевого самоврядування рішення є підставою для внесення змін до проекту відповідної документації.

9. Оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні здійснюється у двотижневий строк з дня їх прийняття шляхом опублікування в засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення таких рішень на офіційних веб-сайтах цих органів.

Особи, які оприлюднюють проекти генеральних планів населених пунктів, зонування територій, детальних планів територій, є відповідальними за їх автентичність.

10. Фінансування заходів щодо врахування громадських інтересів здійснюється за рахунок органів місцевого самоврядування.

11. Порядок проведення громадських слухань визначає Кабінет Міністрів України ( 555-2011-п ).

Стаття 22. Містобудівний кадастр

1. Містобудівний кадастр - державна система зберігання і використання геопросторових даних про територію, адміністративно-територіальні одиниці, екологічні, інженерно-геологічні умови, інформаційних ресурсів будівельних норм, державних стандартів і правил для задоволення інформаційних потреб у плануванні територій та будівництві, формування галузевої складової державних геоінформаційних ресурсів.

Містобудівний кадастр ведеться з урахуванням даних державного земельного кадастру на державному рівні, на рівні Автономної Республіки Крим, обласному та районному рівнях, рівні обласних центрів та міст обласного (республіканського Автономної Республіки Крим) значення.

2. Містобудівний кадастр ведеться уповноваженими органами містобудування та архітектури, які можуть утворювати для цього служби містобудівного кадастру. { Абзац перший частини другої статті 22 в редакції Закону N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 }

Типове положення про службу містобудівного кадастру ( 559-2011-п ) затверджується Кабінетом Міністрів України.

3. Формування містобудівного кадастру здійснюється з використанням таких джерел:

1) державні геоінформаційні ресурси;

2) цифрові масиви профільних геопросторових даних, які містяться у затвердженій містобудівній та проектній документації, матеріалах завершеного будівництва;

3) бази даних юридичних і фізичних осіб, порядок використання яких визначається законом.

4. Профільні геопросторові дані не пізніше 30 робочих днів після затвердження містобудівної документації вносяться до містобудівного кадастру відповідного рівня.

5. Дані містобудівного кадастру, необхідні для провадження містобудівної діяльності, проведення землевпорядних робіт, забезпечення роботи геоінформаційних систем, використовуються для задоволення інформаційних потреб державних органів, органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

6. Інформація, яка міститься у містобудівному кадастрі, є відкритою та загальнодоступною, крім відомостей, що належать до інформації з обмеженим доступом.

Захист інформації, яка міститься у містобудівному кадастрі, здійснюється відповідними суб'єктами інформаційних відносин відповідно до законодавства.

7. Порядок ведення та структура містобудівного кадастру, порядок надання інформації з містобудівного кадастру визначаються Кабінетом Міністрів України ( 559-2011-п ).

Стаття 23. Містобудівний моніторинг

1. Містобудівний моніторинг - система спостережень, аналіз реалізації містобудівної документації, оцінки та прогнозу стану і змін об'єктів містобудування, які проводяться відповідно до вимог містобудівної документації та спрямовані на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних і громадських інтересів.
{ Частина перша статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

2. Результати містобудівного моніторингу постійно вносяться до містобудівного кадастру та оформляються у вигляді аналітичного звіту, який враховується під час розроблення програм соціально-економічного розвитку та внесення змін до містобудівної документації.
{ Частина друга статті 23 в редакції Закону N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

3. Під час проведення містобудівного моніторингу використовуються аерокосмічні матеріали, просторово орієнтовані дані наземного лазерного сканування, матеріали виконавчої зйомки результатів завершеного будівництва.

4. Порядок проведення містобудівного моніторингу ( z1268-11 ) встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Стаття 24. Особливості регулювання земельних відносин при здійсненні містобудівної діяльності

{ Частину першу статті 24 виключено на підставі Закону N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

2. Зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій.

Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства. { Частину другу статті 24 доповнено абзацом другим згідно із Законом N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

3. У разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.
{ Частина третя статті 24 набирає чинності з 1 січня 2013 року - див. підпункт 1 пункту 1 розділу V "Прикінцеві положення" цього Закону }

4. Зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється.
{ Частина четверта статті 24 набирає чинності з 1 січня 2013 року - див. підпункт 1 пункту 1 розділу V "Прикінцеві положення" цього Закону }

5. Уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, про наявність обмежень і обтяжень земельних ділянок, містобудівні умови та обмеження в містобудівному і державному земельному кадастрах. { Абзац перший частини п'ятої статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 }

До моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідний місцевий орган виконавчої влади зобов'язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову.

{ Частину шосту статті 24 виключено на підставі Закону N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

Розділ IV
РЕГУЛЮВАННЯ ЗАБУДОВИ ТЕРИТОРІЙ

Стаття 25. Режим забудови територій, визначених для
містобудівних потреб

1. Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій.

2. Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, обов'язковий для врахування під час розроблення землевпорядної документації.

3. Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, за межами населених пунктів встановлюється відповідними районними державними адміністраціями, а в разі відсутності адміністративного району - відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, Севастопольською міською державними адміністраціями.

4. Узгодження питань щодо забудови визначених для містобудівних потреб територій суміжних територіальних громад здійснюється на підставі відповідних угод, відображається у схемах планування зазначених територій та генеральних планах населених пунктів.

5. Встановлення режиму забудови територій, визначених для містобудівних потреб, не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, зміни адміністративно-територіальних меж до моменту вилучення (викупу) земельних ділянок.

Стаття 26. Забудова територій

1. Забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва.

2. Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.

3. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.

4. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

5. Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів;

6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Стаття 27. Будівельний паспорт забудови земельної ділянки

1. Забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт).

Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.

Будівельний паспорт складається з текстових та графічних матеріалів.

За наявності плану зонування території розроблення будівельного паспорта здійснюється на його підставі.

2. Проектування на підставі будівельного паспорта здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень. Для об'єктів, зазначених у частині першій цієї статті, розроблення проекту будівництва здійснюється виключно за бажанням замовника.

3. Надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

4. Порядок видачі та форма будівельного паспорта ( z0902-11 ) визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Стаття 28. Тимчасові споруди для провадження підприємницької діяльності
{ Назва статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

{ Частину першу статті 28 виключено на підставі Закону N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

2. Тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

3. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів" ( 2807-15 ).

4. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку ( z1330-11 ), встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Стаття 29. Вихідні дані

1. Основними складовими вихідних даних є:

1) містобудівні умови та обмеження;

2) технічні умови;

3) завдання на проектування.

2. Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.

3. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.

Перелік об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

4. Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

5. Розгляд заяви і надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх наданні здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом семи робочих днів з дня реєстрації заяви.

Рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

6. До містобудівних умов та обмежень можуть включатися вимоги щодо архітектурних та інженерних рішень.

7. Склад, зміст, порядок надання містобудівних умов та обмежень визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

8. Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника.

Зміни до містобудівних умов та обмежень можуть вноситися тільки за згодою замовника.

9. Завдання на проектування об'єктів будівництва складається і затверджується замовником за погодженням із проектувальником.

10. Завдання на проектування визначає обґрунтовані вимоги замовника до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень об'єкта будівництва, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва і складається з урахуванням технічних умов, містобудівних умов та обмежень.
{ Стаття 29 в редакції Закону N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

Стаття 30. Технічні умови

1. Технічні умови - комплекс умов та вимог до інженерного забезпечення об'єкта будівництва, які повинні відповідати його розрахунковим параметрам, зокрема щодо водо-, тепло-, енерго- і газопостачання, каналізації, радіофікації, зовнішнього освітлення, відведення зливових вод, телефонізації, телекомунікації, диспетчеризації, пожежної та техногенної безпеки.

2. Фізична чи юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває в її власності або користуванні, має право на одержання технічних умов згідно із поданою нею заявою.

Технічні умови надаються протягом 15 робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви та протягом 30 робочих днів у разі необхідності їх узгодження з власником (користувачем) магістральних інженерних мереж. { Абзац другий частини другої статті 30 в редакції Закону N 5021-VI ( 5021-17 ) від 22.06.2012 }

3. Технічні умови повинні відповідати законодавству, містити достовірну інформацію та обґрунтовані вимоги до об'єктів будівництва, а також відповідати намірам заявника щодо забудови земельної ділянки.

4. У технічних умовах враховується, що місце приєднання інженерних мереж замовника до магістральних чи інших інженерних мереж розташовується на межі земельної ділянки замовника або за його згодою на території такої земельної ділянки.

5. Якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об'єкти передаються у комунальну власність.

У разі якщо кошторисна вартість будівництва інженерних мереж та/або об'єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) перевищує розмір пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту, орган місцевого самоврядування приймає рішення про відшкодування замовнику різниці між здійсненими витратами та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту.
{ Частина п'ята статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5021-VI ( 5021-17 ) від 22.06.2012 }

6. Склад, зміст, порядок надання технічних умов та порядок визначення вартості послуг з їх надання визначаються відповідними центральними органами виконавчої влади.

7. Технічні умови є чинними до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника. Зміни до технічних умов можуть вноситися тільки за згодою замовника.
{ Частина сьома статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

8. За відсутності на відповідній території необхідного інженерного забезпечення, його недостатньої потужності за рішенням замовника може бути передбачено застосування автономних систем інженерного забезпечення в установленому законодавством порядку. { Частина восьма статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

Стаття 31. Проектна документація на будівництво

1. Проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку ( z0651-11 ), встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Затвердження проектної документації на будівництво об'єктів, що споруджуються із залученням бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії, здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. { Частину першу статті 31 доповнено новим абзацом згідно із Законом N 4220-VI ( 4220-17 ) від 22.12.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

До проектної документації на будівництво об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, а також об'єктів, які підлягають оцінці впливу на навколишнє природне середовище у транскордонному контексті, додаються результати оцінки впливу на стан навколишнього природного середовища (матеріали оцінки та звіти про оцінку і громадське обговорення). Перелік таких об'єктів та порядок проведення оцінки визначаються Кабінетом Міністрів України. { Абзац третій частини першої статті 31 в редакції Закону N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

2. Експертиза проектів будівництва проводиться в установленому Кабінетом Міністрів України порядку ( 560-2011-п ) експертними організаціями незалежно від форми власності, які відповідають критеріям, визначеним центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. При цьому до проведення експертизи залучаються (в тому числі на підставі цивільно-правових договорів) експерти з питань санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, які пройшли професійну атестацію, що проводилася із залученням представників відповідних центральних органів виконавчої влади, та отримали відповідний кваліфікаційний сертифікат. Порядок проведення професійної атестації ( 554-2011-п ) таких експертів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Експертиза проектів будівництва об'єктів IV і V категорій складності, що споруджуються за рахунок бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії, здійснюється експертною організацією державної форми власності. { Частину друга статті 31 доповнено абзацом другим згідно із Законом N 4220-VI ( 4220-17 ) від 22.12.2011 }
{ Частина друга статті 31 набирає чинності через три місяці з дня набрання чинності цим Законом - див. підпункт 2 пункту 1 розділу V "Прикінцеві положення" цього Закону }

3. Не підлягають обов'язковій експертизі проекти будівництва об'єктів I-III категорій складності.
{ Частина третя статті 31 набирає чинності через три місяці з дня набрання чинності цим Законом - див. підпункт 2 пункту 1 розділу V "Прикінцеві положення" цього Закону }

4. Обов'язковій експертизі підлягають проекти будівництва об'єктів, які:

1) належать до IV і V категорій складності, - щодо додержання нормативів з питань санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, міцності, надійності, довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення; { Абзац другий частини четвертої статті 31 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4220-VI ( 4220-17 ) від 22.12.2011 }

2) споруджуються на територіях із складними інженерно-геологічними та техногенними умовами, - в частині міцності, надійності та довговічності будинків і споруд; { Абзац третій частини четвертої статті 31 із змінами, внесеними згідно із Законами N 4220-VI ( 4220-17 ) від 22.12.2011, N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

3) споруджуються із залученням бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії, - щодо кошторисної частини проектної документації. { Абзац четвертий частини четвертої статті 31 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4220-VI ( 4220-17 ) від 22.12.2011 }

За рішенням замовника може проводитися також експертиза проектів будівництва інших об'єктів, ніж передбачені у цій частині, або окремих розділів проектної документації. { Абзац п'ятий частини четвертої статті 31 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }
{ Частина четверта статті 31 набирає чинності через три місяці з дня набрання чинності цим Законом - див. підпункт 2 пункту 1 розділу V "Прикінцеві положення" цього Закону }

5. Встановлення випадків та порядку проведення експертизи проектів будівництва іншими законами не допускається.
{ Частина п'ята статті 31 набирає чинності через три місяці з дня набрання чинності цим Законом - див. підпункт 2 пункту 1 розділу V "Прикінцеві положення" цього Закону }

6. Проектна документація на будівництво об'єктів не потребує погодження державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними особами, утвореними такими органами.

Стаття 32. Категорії складності об'єктів будівництва

1. Усі об'єкти будівництва поділяються на I, II, III, IV і V категорії складності.
{ Частина перша статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

2. Категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до будівельних норм та державних стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва.

3. Віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва.

4. Порядок віднесення об'єктів до IV і V категорій складності ( 557-2011-п ) визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 33. Здійснення комплексної забудови території

1. Комплексна забудова території здійснюється з метою забезпечення реалізації громадських інтересів і спрямовується на попереднє проведення інженерної підготовки, спорудження зовнішніх інженерно-транспортних мереж, об'єктів соціальної сфери, житлових будинків, інших об'єктів будівництва, а також на благоустрій території. Комплексна забудова території може здійснюватися шляхом комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду одним або кількома інвесторами.

2. Рішення про організацію комплексної забудови території у визначених межах та рішення про розміщення об'єктів будівництва на території населених пунктів та за їх межами під час комплексної забудови території приймає виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, районна державна адміністрація відповідно до їх повноважень у порядку, передбаченому цим Законом. { Абзац перший частини другої статті 33 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 }

Рішення про розроблення детального плану певної території одночасно є рішенням про комплексну забудову цієї території.

3. Функції замовника на будівництво виконавчий орган місцевої ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації виконують безпосередньо або можуть делегувати їх на конкурсній основі генеральному підряднику (підряднику) у порядку, встановленому законодавством. { Абзац перший частини третьої статті 33 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 }

Функції замовника комплексної забудови території може виконувати власник (користувач) відповідної земельної ділянки в межах такої земельної ділянки, переданої (наданої) йому в установленому законом порядку.

4. Розміщення об'єктів будівництва на території населених пунктів та за їх межами під час комплексної забудови території здійснюється виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, районною державною адміністрацією відповідно до їх повноважень шляхом надання містобудівних умов та обмежень або видачі будівельного паспорта відповідно до містобудівної документації у порядку, передбаченому цим Законом.
{ Частина четверта статті 33 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 }

5. Регулювання земельних відносин під час комплексної забудови території здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Стаття 34. Право на виконання будівельних робіт

1. Замовник має право виконувати будівельні роботи після:

1) направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - орган державного архітектурно-будівельного контролю) - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування;
{ Пункт 1 частини першої статті 34 із змінами, внесеними згідно із Законами N 4220-VI ( 4220-17 ) від 22.12.2011, N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 }

2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності;

3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

2. Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

3. Орган державного архітектурно-будівельного контролю у порядку ( z0885-11 ), визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, веде єдиний реєстр отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, повернених декларацій та відмов у видачі таких дозволів і сертифікатів, який формується на підставі інформації, поданої органами державного архітектурно-будівельного контролю. { Абзац перший частини третьої статті 34 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

Доступ користувачів до даних реєстру здійснюється безоплатно через офіційний веб-сайт органу державного архітектурно-будівельного контролю.

4. Реконструкцію, реставрацію або капітальний ремонт об'єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані, а також реконструкцію або капітальний ремонт автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення, а так само нове будівництво відповідно до містобудівної документації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури на замовлення органів державної влади та органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності, може бути проведено за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

Встановлене право земельного сервітуту щодо будівництва об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури є підставою для отримання документа, що дає право на виконання підготовчих чи будівельних робіт. { Частину четверту статті 34 доповнено абзацом другим згідно із Законом N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }
{ Частина четверта статті 34 із змінами, внесеними згідно із Законами N 4052-VI ( 4052-17 ) від 17.11.2011, N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

5. Контроль за виконанням підготовчих робіт з винесення інженерних мереж, будівельних робіт здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю.

6. Інформація про документ, що дає право на виконання будівельних робіт, а також відомості про категорію складності об'єкта будівництва, замовника та підрядників розміщуються на відповідному стенді, який встановлюється на будівельному майданчику в доступному для огляду місці (крім індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них). { Статтю 34 доповнено частиною шостою згідно із Законом N 4220-VI ( 4220-17 ) від 22.12.2011 }

Стаття 35. Виконання підготовчих робіт

1. Після набуття права на земельну ділянку замовник може виконувати підготовчі роботи, визначені будівельними нормами, державними стандартами і правилами, крім винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень, з повідомленням органу державного архітектурно-будівельного контролю.

2. Підготовчі роботи з винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень замовник здійснює на підставі зареєстрованої декларації про початок виконання підготовчих робіт.

Виконання підготовчих робіт, у тому числі з винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень, може здійснюватися на підставі зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт чи дозволу на виконання будівельних робіт.

Виконання підготовчих робіт з винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень без реєстрації зазначеної декларації або отримання дозволу на виконання будівельних робіт забороняється.

3. Зареєстрована декларація про початок виконання підготовчих робіт не дає права на виконання будівельних робіт.

4. Реєстрацію декларації про початок виконання підготовчих робіт здійснює орган державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п'яти робочих днів з дня отримання декларації. { Абзац перший частини четвертої статті 35 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 }

За наявності зареєстрованої декларації про початок виконання підготовчих робіт (направлення повідомлення до органу державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до частини першої цієї статті) отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником інших документів дозвільного характеру для виконання підготовчих робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається.

5. Форма декларації про початок виконання підготовчих робіт, порядок її подання та реєстрації, форма повідомлення про зміну даних у зареєстрованій декларації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
{ Частина п'ята статті 35 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 }

6. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю повертають декларацію про початок виконання підготовчих робіт замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації.
{ Частина шоста статті 35 в редакції Закону N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

7. У разі якщо орган державного архітектурно-будівельного контролю не зареєстрував декларацію про початок виконання підготовчих робіт або не відмовив в її реєстрації в установлений цією статтею строк, право на виконання підготовчих робіт виникає на одинадцятий робочий день з дня, коли декларація повинна бути зареєстрована або повернена. У такому разі декларація вважається зареєстрованою.
{ Частина сьома статті 35 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 } { Зміни до частини сьомої статті 35 див. в Законі N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

8. У разі якщо право на будівництво об'єкта передано іншому замовнику або змінено осіб, відповідальних за проведення авторського нагляду, замовник протягом трьох робочих днів повідомляє про такі зміни орган державного архітектурно-будівельного контролю. { Абзац перший частини восьмої статті 35 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

Продовження виконання підготовчих робіт без такого повідомлення забороняється.

9. Замовник зобов'язаний протягом семи календарних днів з дня надіслання повідомлення до органу державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до частини першої цієї статті або реєстрації декларації про початок виконання підготовчих робіт, або з дня набуття права на виконання підготовчих робіт відповідно до частини сьомої цієї статті письмово поінформувати місцевий орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням об'єкта будівництва про початок виконання підготовчих робіт.

10. Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту і достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання підготовчих робіт, та виконання підготовчих робіт з порушенням вимог, визначених у цій статті.

Стаття 36. Декларація про початок виконання будівельних робіт

1. Право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I-III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

2. Реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводить орган державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п'яти робочих днів з дня надходження декларації. { Абзац перший частини другої статті 36 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 }

Виконувати будівельні роботи, підключати об'єкт будівництва до інженерних мереж та споруд без реєстрації зазначеної декларації забороняється.

За наявності зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається.

3. Форма декларації про початок виконання будівельних робіт, порядок її подання та реєстрації, форма повідомлення про зміну даних у зареєстрованій декларації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
{ Частина третя статті 36 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 }

4. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю повертають декларацію про початок виконання будівельних робіт замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації.
{ Частина четверта статті 36 в редакції Закону N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

5. У разі якщо орган державного архітектурно-будівельного контролю не зареєстрував декларацію про початок виконання будівельних робіт або не прийняв рішення про відмову в її реєстрації в установлений цією статтею строк, право на виконання будівельних робіт виникає на одинадцятий робочий день з дня, коли декларація повинна бути зареєстрована або повернена. { Абзац перший частини п'ятої статті 36 із змінами, внесеними згідно із Законами N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 }
{ Зміни до абзацу першого частини п'ятої статті 36 див. в Законі N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

У такому разі декларація вважається зареєстрованою.

6. У разі якщо право на будівництво об'єкта передано іншому замовнику або змінено осіб, відповідальних за проведення авторського і технічного нагляду, замовник протягом трьох робочих днів повідомляє про такі зміни орган державного архітектурно-будівельного контролю, який зареєстрував декларацію про початок виконання будівельних робіт.
{ Частина шоста статті 36 із змінами, внесеними згідно із Законами N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012, N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

7. Замовник зобов'язаний протягом семи календарних днів з дня реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або з дня набуття права на виконання будівельних робіт відповідно до частини п'ятої цієї статті письмово поінформувати виконавчий орган сільської, селищної, міської ради або місцеву державну адміністрацію за місцезнаходженням об'єкта будівництва про початок виконання будівельних робіт.

8. Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання будівельних робіт, та виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації.

Стаття 37. Дозвіл на виконання будівельних робіт

1. Право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах будівництва, що належать до IV і V категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

2. Дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

За наявності дозволу на виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається.

3. Форма дозволу на виконання будівельних робіт, форма заяви, що подається для його отримання, перелік документів, що додаються до заяви, форма відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт, порядок видачі та анулювання дозволу на виконання будівельних робіт ( 466-2011-п ) визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

{ Частина третя статті 37 із змінами, внесеними згідно із Законами N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012, N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

4. Відмова у видачі дозволу на виконання будівельних робіт видається заявнику в письмовому вигляді з відповідним обґрунтуванням у строк, передбачений для видачі дозволу.

Підставою для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт є:

1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу;

2) невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

3) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах.

Відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт може бути оскаржено до суду.

5. У разі якщо в установлений цією статтею строк органом державного архітектурно-будівельного контролю не видано дозвіл на виконання будівельних робіт або відмову в його видачі, замовник звертається до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, для вжиття протягом десяти робочих днів заходів, пов'язаних з видачею зазначеного дозволу або відмовою в його видачі. У разі якщо протягом зазначеного строку не буде видано дозвіл на виконання будівельних робіт або відмову в його видачі, право на виконання будівельних робіт виникає на десятий робочий день з дня реєстрації звернення до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, а дозвіл вважається виданим.

6. Дозвіл на виконання будівельних робіт може бути анульовано:

1) органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі:

а) подання замовником заяви про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт;

б) наявності відомостей про припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем (замовником), смерті фізичної особи - замовника або визнання її безвісно відсутньою;

2) адміністративним судом за позовом органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо застосування такого заходу реагування у разі перешкоджання проведенню перевірки посадовими особами органу державного архітектурно-будівельного контролю, якщо таке перешкоджання було здійснено протягом одного року після накладення штрафу за зазначене порушення.
{ Частина шоста статті 37 в редакції Закону N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 }

7. У разі якщо право на будівництво об'єкта передано іншому замовникові або змінено генерального підрядника чи підрядника (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), замовник протягом трьох робочих днів повідомляє про такі зміни інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл, з поданням засвідчених у встановленому порядку копій документів, що підтверджують зазначені зміни. Продовження виконання будівельних робіт без такого повідомлення забороняється. { Абзац перший частини сьомої статті 37 в редакції Закону N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

У разі зміни осіб, відповідальних за проведення авторського і технічного нагляду, або відповідальних виконавців робіт замовник повідомляє орган державного архітектурно-будівельного контролю, який видав дозвіл, про такі зміни протягом трьох днів з дня їх настання. { Абзац другий частини сьомої статті 37 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 }

8. Замовник зобов'язаний протягом семи календарних днів з дня видачі дозволу на виконання будівельних робіт або з дня набуття права на виконання таких робіт відповідно до частини п'ятої цієї статті письмово поінформувати виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, місцеву державну адміністрацію за місцезнаходженням об'єкта будівництва про початок виконання будівельних робіт.

Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, місцева державна адміністрація повідомляють через місцеві засоби масової інформації про початок виконання будівельних робіт на об'єктах будівництва, що належать до IV і V категорій складності, на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

{ Частину дев'яту статті 37 виключено на підставі Закону N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

Стаття 38. Знесення самочинно збудованих об'єктів
{ Назва статті 38 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

1. У разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

2. За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво. { Абзац перший частини другої статті 38 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

Замовником робіт із знесення зазначеного об'єкта є орган державного архітектурно-будівельного контролю, за позовом якого прийнято відповідне рішення суду. { Абзац другий частини другої статті 38 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 }

Виконання рішення суду, що набрало законної сили, щодо знесення самочинно збудованого об'єкта здійснюється відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ). { Частину другу статті 38 доповнено абзацом третім згідно із Законом N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

Стаття 39. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів

1. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I-III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України ( 461-2011-п ).

2. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Форма акта готовності об'єкта до експлуатації, форма сертифіката, порядок його видачі, розмір та порядок внесення плати за видачу сертифіката визначаються Кабінетом Міністрів України ( 461-2011-п ).

Акт готовності об'єкта до експлуатації підписується замовником, генеральним проектувальником, генеральним підрядником або підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), субпідрядниками, страховиком (якщо об'єкт застрахований).

3. Орган державного архітектурно-будівельного контролю у разі необхідності під час розгляду питань, пов'язаних з видачею сертифіката, може звернутися до державних органів з метою отримання відповідних висновків.

Неподання таких висновків у визначений органом державного архітектурно-будівельного контролю строк не є підставою для продовження строку видачі сертифіката або відмови в його видачі.

4. Прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об'єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів.
{ Частина четверта статті 39 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

5. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

6. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю повертають декларацію про готовність об'єкта до експлуатації замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації.
{ Частина шоста статті 39 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012; в редакції Закону N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

7. Орган державного архітектурно-будівельного контролю відмовляє у видачі сертифіката з таких підстав: { Абзац перший частини сьомої статті 39 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 }

1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката;

2) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;

3) невідповідність об'єкта проектній документації на будівництво такого об'єкта та вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил.

Відмова у видачі сертифіката надається замовникові у строк, передбачений для його видачі. { Абзац п'ятий частини сьомої статті 39 в редакції Закону N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

8. Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.
{ Частина восьма статті 39 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

9. Зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об'єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об'єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.

Підключення закінченого будівництвом об'єкта, прийнятого в експлуатацію, до інженерних мереж здійснюється протягом десяти днів з дня відповідного звернення замовника до осіб, які є власниками відповідних елементів інженерної інфраструктури або здійснюють їх експлуатацію.

10. Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації, та за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.

11. Замовник зобов'язаний протягом семи календарних днів з дня прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта письмово поінформувати про це місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням об'єкта будівництва.
{ Частина одинадцята статті 39 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

12. Замовник зобов'язаний передати закінчений будівництвом та підключений до інженерних мереж житловий будинок, що споруджувався із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, об'єднанню співвласників або власнику, або експлуатуючій організації протягом ста двадцяти календарних днів з дня його прийняття в експлуатацію. { Статтю 39 доповнено частиною дванадцятою згідно із Законом N 5059-VI ( 5059-17 ) від 05.07.2012; із змінами, внесеними згідно із Законом N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

Стаття 39-1. Внесення змін до повідомлення або декларації, скасування реєстрації повідомлення або декларації

1. У разі якщо замовник самостійно виявив технічну помилку у надісланому повідомленні про початок виконання підготовчих чи будівельних робіт, зареєстрованій декларації про початок виконання підготовчих чи будівельних робіт або про готовність об'єкта до експлуатації, а також у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які не є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом відповідно до закону, до такого повідомлення або декларації вносяться зміни у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Замовник зобов'язаний протягом трьох робочих днів надати достовірні дані щодо інформації, яка потребує змін, для внесення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю відповідних відомостей до реєстру, а також до повідомлення або декларації.

2. У разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня скасування.

3. Після скасування реєстрації відповідного повідомлення або декларації замовник має право повторно надіслати повідомлення або подати декларацію згідно з вимогами, встановленими законодавством.

4. До замовника, який самостійно виявив допущену технічну помилку і подав відповідну заяву, штрафні санкції за раніше подані з помилками повідомлення або декларацію чи виявлені в них недостовірні дані не застосовуються.
{ Закон доповнено статтею 39-1 згідно із Законом N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

Стаття 39-2. Огляд, обстеження та паспортизація об'єктів

1. Власники або управителі об'єктів будівництва забезпечують поточний огляд і періодичне обстеження прийнятих в експлуатацію у встановленому законодавством порядку об'єктів протягом усього періоду їх існування та несуть відповідальність за їх експлуатацію згідно із законом.

2. Обстеження об'єкта будівництва здійснюється з метою оцінки його відповідності основним вимогам до будівель і споруд, визначеним технічним регламентом, та вжиття обґрунтованих заходів щодо забезпечення надійності та безпеки під час його експлуатації.

Порядок проведення обстеження встановлює Кабінет Міністрів України.

Результати обстеження відображаються у паспорті об'єкта будівництва, форму та вимоги до якого затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

3. Обов'язковому обстеженню підлягають об'єкти, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми та значними наслідками (III, IV та V категорії складності), а також багатоквартирні житлові будинки незалежно від класу наслідків (відповідальності).

За рішенням власників або управителів також може проводитися обстеження інших об'єктів, не передбачених цією частиною.

4. У період між обстеженнями власники або управителі своїми силами чи із залученням інших суб'єктів господарювання забезпечують огляд об'єктів та вживають заходів щодо забезпечення надійності та безпеки під час їх експлуатації.

5. Контроль за дотриманням порядку проведення обстеження об'єктів та реалізацією заходів щодо забезпечення надійності та безпеки під час їх експлуатації здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

6. Незабезпечення обстеження та паспортизації об'єкта, що підлягає обов'язковому обстеженню, порушення порядку проведення такого обстеження та нереалізація заходів щодо забезпечення надійності та безпеки під час його експлуатації тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
{ Частина шоста статті 39-2 набирає чинності з 05.07.2014 - див. пункт 1 розділу II Закону N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 } { Закон доповнено статтею 39-2 згідно із Законом N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

Стаття 40. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту

1. Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

2. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

3. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
{ Частина третя статті 40 набирає чинності з 1 січня 2013 року - див. підпункт 3 пункту 1 розділу V "Прикінцеві положення" цього Закону }

4. До пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва:

1) об'єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

2) будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення;

3) будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла;

4) індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках;

5) об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів;

6) об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури;

7) об'єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;

8) об'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу ( 357-2010-п ), за рахунок коштів інвесторів;

9) об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу);
{ Частину четверту статті 40 доповнено пунктом 9 згідно із Законом N 4570-VI ( 4570-17 ) від 22.03.2012 }

10) об'єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків.
{ Частину четверту статті 40 доповнено пунктом 10 згідно із Законом N 5018-VI ( 5018-17 ) від 21.06.2012 }

5. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

6. Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати:

1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд;

2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків.

7. Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 30 цього Закону.

8. Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками.

У разі зміни замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму коштів, сплачених попереднім замовником відповідно до укладеного ним договору про пайову участь. { Частину восьму статті 40 доповнено абзацом другим згідно із Законом N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

9. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Істотними умовами договору є:

1) розмір пайової участі;

2) строк (графік) сплати пайової участі;

3) відповідальність сторін.

Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.
{ Абзац сьомий частини дев'ятої статті 40 набирає чинності з 1 січня 2013 року - див. підпункт 3 пункту 1 розділу V "Прикінцеві положення" цього Закону }

10. Кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.

Стаття 41. Державний архітектурно-будівельний контроль

1. Державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
{ Частина перша статті 41 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4220-VI ( 4220-17 ) від 22.12.2011 }

2. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку ( 553-2011-п ), встановленому Кабінетом Міністрів України.

3. Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
{ Частина третя статті 41 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 }

4. Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право:

1) безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню;
{ Пункт 1 частини четвертої статті 41 в редакції Закону N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

2) складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону;

3) видавати обов'язкові для виконання приписи щодо:

а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил;

б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт;
{ Підпункт "б" пункту 3 частини четвертої статті 41 в редакції Закону N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

4) проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації;

4-1) проводити перевірку відповідності будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що використовуються під час будівництва об'єктів, вимогам державних стандартів, норм і правил згідно із законодавством;
{ Частину четверту статті 41 доповнено пунктом 4-1 згідно із Законом N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

5) здійснювати контроль за додержанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів містобудування та архітектури;

6) залучати до проведення перевірок представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, експертних та громадських організацій (за погодженням з їх керівниками), фахівців галузевих науково-дослідних та науково-технічних організацій, які пройшли у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, державну атестацію в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури;
{ Пункт 6 частини четвертої статті 41 в редакції Закону N 4220-VI ( 4220-17 ) від 22.12.2011; із змінами, внесеними згідно із Законами N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012, N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

7) одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Забороняється витребовувати інформацію та документи податкової, фінансової звітності, щодо оплати праці, руху коштів та інші, не пов'язані із здійсненням державного архітектурно-будівельного контролю;

8) вимагати у випадках, визначених законодавством, вибіркового розкриття окремих конструктивних елементів будинків і споруд, проведення зйомки і замірів, додаткових лабораторних та інших випробувань будівельних матеріалів, виробів і конструкцій;

9) забороняти за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію;
{ Пункт 9 частини четвертої статті 41 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 }

10) здійснювати фіксування процесу проведення перевірки з використанням аудіо- та відеотехніки.

5. Орган державного архітектурно-будівельного контролю у своїй діяльності взаємодіє з органами виконавчої влади, що здійснюють контроль за дотриманням природоохоронних, санітарно-гігієнічних, протипожежних вимог, вимог у сфері охорони праці, енергозбереження та інших вимог, передбачених законом, а також з органами внутрішніх справ, прокуратури, державної статистики та іншими правоохоронними і контролюючими органами.
{ Частина п'ята статті 41 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 }

6. Забезпечення діяльності органу державного архітектурно-будівельного контролю та його працівників необхідними засобами здійснюється в порядку ( 558-2011-п ), визначеному Кабінетом Міністрів України.
{ Частина шоста статті 41 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 }

7. Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю підлягають обов'язковому державному страхуванню у порядку ( 227-95-п ), визначеному Кабінетом Міністрів України.

8. Постанови органів державного архітектурно-будівельного контролю можуть бути оскаржені до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, або до суду.
{ Зміни до частини восьмої статті 41 див. в Законі N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

9. У разі заподіяння шкоди, завдання збитків внаслідок порушення працівниками органу державного архітектурно-будівельного контролю вимог, встановлених цим та іншими законами, а також вимог щодо перевірок суб'єкт господарювання може звернутися до суду із заявою про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

10. Суб'єкт господарювання має право звернутися до суду щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Розділ V
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім:

1) частин третьої та четвертої статті 24, які набирають чинності з 1 січня 2013 року;
{ Підпункт 1 пункту 1 розділу V із змінами, внесеними згідно із Законом N 4052-VI ( 4052-17 ) від 17.11.2011 }

2) частин другої - п'ятої статті 31, підпункту 2, абзаців п'ятого - одинадцятого підпункту 3, абзаців шостого - дев'ятого та п'ятнадцятого - сімнадцятого підпункту 5, абзаців другого - четвертого і восьмого підпункту 6, підпунктів 7-9, 13, абзаців другого - п'ятого підпункту 14, підпунктів 18-20 пункту 11 розділу V "Прикінцеві положення" цього Закону, які набирають чинності через три місяці з дня набрання чинності цим Законом;

3) частини третьої, абзацу сьомого частини дев'ятої статті 40, які набирають чинності з 1 січня 2013 року.

2. Закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Генеральні плани населених пунктів, затверджені до набрання чинності цим Законом, є безстроковими.

4. Проекти забудови територій, розподілу територій, містобудівні обґрунтування з відповідними умовами та обмеженнями забудови земельних ділянок, будівельні паспорти, документи на введення об'єктів в експлуатацію та їх сертифікацію, розроблені та/або оформлені до набрання чинності цим Законом, можуть бути затверджені та використані після набрання чинності цим Законом.

Положення затверджених відповідно до цього пункту проектів забудови територій, розподілу територій, містобудівних обґрунтувань з відповідними умовами та обмеженнями забудови земельної ділянки враховуються під час розроблення, внесення змін та оновлення містобудівної документації на місцевому рівні.

5. Вихідні дані для проектування, експертні висновки до проектно-кошторисної документації на будівництво об'єктів, експертні висновки до проектів містобудівної документації, отримані до набрання чинності цим Законом, є чинними протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.

6. До 1 січня 2015 року рішення щодо визначення та надання містобудівних умов і обмежень на територіях, де відповідно до цього Закону не затверджені плани зонування або детальні плани територій, приймають уповноважені органи містобудування та архітектури з урахуванням попередніх планувальних рішень у межах встановленого законодавством строку.
{ Пункт 6 розділу V із змінами, внесеними згідно із Законами N 4052-VI ( 4052-17 ) від 17.11.2011, N 606-VII ( 606-18 ) від 19.09.2013 }

6-1. Встановити, що дія частин третьої та четвертої статті 24 цього Закону до 1 січня 2015 року не поширюється на території, де відповідно до цього Закону не затверджені плани зонування або детальні плани територій.
{ Розділ V доповнено пунктом 6-1 згідно із Законом N 606-VII ( 606-18 ) від 19.09.2013 }

7. Якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим Законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом.

Будь-які рішення органів місцевого самоврядування про надання замовником будівництва будь-яких послуг, передачу активів у будь-якій формі (матеріальній чи нематеріальній), передачу частини (відсоткової частки) площ прийнятих в експлуатацію об'єктів містобудування, крім пайової участі відповідно до цього Закону, прийняті до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із цим Законом.

8. Дозволи на виконання будівельних робіт, отримані до набрання чинності цим Законом, є чинними до завершення будівництва об'єкта.

Дозволи на виконання підготовчих робіт, отримані до набрання чинності цим Законом, є чинними до завершення їх виконання або до реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт чи отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

9. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю до 31 грудня 2013 року безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти будівництва, збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж приймають в експлуатацію:

індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 12 березня 2011 року;

збудовані до 12 березня 2011 року:

громадські будинки I і II категорій складності;

будівлі і споруди сільськогосподарського призначення I і II категорій складності.

Порядок прийняття в експлуатацію таких об'єктів і проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю приймає рішення про притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення та про накладення штрафу:

щодо фізичних осіб - відповідно до статті 97 Кодексу України про адміністративні правопорушення ( 80731-10 );

щодо юридичних осіб - відповідно до пункту 2 частини другої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" ( 208/94-ВР ).
{ Пункт 9 розділу V в редакції Закону N 5496-VI ( 5496-17 ) від 20.11.2012 }

10. Визнати таким, що втратив чинність, Закон України "Про планування і забудову територій" ( 1699-14 ) (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., N 31, ст. 250 із наступними змінами).

11. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) частину п'яту статті 81 Цивільного процесуального кодексу України ( 1618-15 ) (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., NN 40-42, ст. 492) доповнити абзацом третім такого змісту:

"Не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах, в яких у випадках, встановлених законом, представництво інтересів держави в суді здійснюють Державна архітектурно-будівельна інспекція України або її територіальні органи";

2) у Законі України "Про охорону навколишнього природного середовища" ( 1264-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., N 41, ст. 546; 2000 р., N 27, ст. 213; 2007 р., N 34, ст. 444; 2009 р., N 30, ст. 428):

пункт "є" статті 3 викласти в такій редакції:

"є) обов'язковість надання висновків державної екологічної експертизи";

частину другу статті 26 виключити;

у частині першій статті 27:

у пункті "а" слова "та інша передпланова і передпроектна документація" виключити;

пункт "б" виключити;

у статті 28:

друге речення частини першої викласти в такій редакції: "Експертиза проектів будівництва проводиться відповідно до статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" ( 3038-17 );

пункт "б" частини другої виключити;

у пункті "д" частини другої статті 68 слово "будівництві" виключити;

3) у Законі України "Про інвестиційну діяльність" ( 1560-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., N 47, ст. 646; 1998 р., N 33, ст. 226; 2002 р., N 15, ст. 100; 2007 р., N 34, ст. 444; 2009 р., N 19, ст. 257; 2010 р., N 34, ст. 486):

у частині першій статті 8:

абзаци третій і четвертий викласти в такій редакції:

"одержати дозвіл на виконання будівельних робіт у випадках та порядку, встановлених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" ( 3038-17 );

одержати позитивний висновок експертизи проекту будівництва у випадках та порядку, встановлених статтею 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" ( 3038-17 );

доповнити абзацом п'ятим такого змісту:

"одержати позитивний висновок державної експертизи інвестиційної програми (проекту) у випадках та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України";

статтю 15 викласти в такій редакції:

"Стаття 15. Державна експертиза інвестиційних програм (проектів)

1. Обов'язковій державній експертизі підлягають інвестиційні програми (проекти), що реалізуються із залученням бюджетних коштів, коштів державних підприємств, установ та організацій, а також за рахунок кредитів, наданих під державні гарантії.

2. Державна експертиза інвестиційних програм (проектів) проводиться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України";

4) у Законі України "Про основи містобудування" ( 2780-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 52, ст. 683; 2001 р., N 16, ст. 76; 2003 р., N 30, ст. 247; 2007 р., N 34, ст. 444; 2008 р., N 48, ст. 358; 2010 р., N 5, ст. 41):

статті 3, 4, 22 і 23 виключити;

в абзаці другому статті 5 слова "регіональних і місцевих правил забудови" виключити;

у статті 8:

в абзаці четвертому слова "регіональних та місцевих правил забудови" виключити;

в абзаці дев'ятому слова "регіональних та місцевих правил забудови населених пунктів" виключити;

у частині першій статті 10:

в абзаці третьому слова "регіональних, місцевих правил забудови" виключити;

абзац п'ятий виключити;

у статті 11:

абзац п'ятий частини першої виключити;

у частині другій слова "регіональних, місцевих правил забудови населених пунктів та територій області (крім міст обласного значення)" замінити словами "відповідної містобудівної документації";

статтю 12 викласти в такій редакції:

"Стаття 12. Компетенція сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у сфері містобудування

До компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.

Крім повноважень, зазначених у частині першій цієї статті, відповідна місцева рада утворює у складі виконавчого комітету ради орган з питань містобудування та архітектури.

Місцеві ради вирішують інші питання у сфері містобудування відповідно до закону, а також можуть делегувати вирішення питань, що належать до їх компетенції, своїм виконавчим органам або відповідним місцевим державним адміністраціям.

До компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать:

затвердження детальних планів територій за наявності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території;

визначення територій для містобудівних потреб;

внесення пропозицій щодо встановлення і зміни меж населених пунктів відповідно до закону";

у частині другій статті 13:

абзац п'ятий виключити;

в абзаці шостому слова "здійснення державного контролю за використанням земель, визначених для містобудівних потреб" виключити;

у статті 14:

у частині першій:

абзац другий викласти у такій редакції:

"визначення території для містобудівних потреб згідно з рішенням відповідної ради";

у абзаці четвертому слова "у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами" виключити;

в абзаці п'ятому слова "місцевих правил забудови населених пунктів" виключити;

частину другу виключити;

абзац шостий частини другої статті 17 викласти в такій редакції:

"вирішення питань щодо вилучення (викупу), передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб";

у статті 21:

у частині першій слова "і вибір земель" та "місцевих правил забудови" виключити;

частину четверту виключити;

у частині п'ятій слова "та вибір земель" виключити;

{ Підпункт 5 пункту 11 розділу V втратив чинність на підставі Кодексу N 5403-VI ( 5403-17 ) від 02.10.2012 }

6) у Законі України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" ( 4004-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 27, ст. 218; 2006 р., N 5-6, ст. 74, N 22, ст. 199; 2007 р., N 34, ст. 444; 2010 р., N 34, ст. 486):

в абзаці шістнадцятому статті 1 слова "проекти будівництва" виключити;

абзац п'ятий статті 11 виключити;

друге речення частини першої статті 12 викласти в такій редакції: "Експертиза проектів будівництва проводиться відповідно до статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" ( 3038-17 );

частину третю статті 15 викласти в такій редакції:

"Затвердження норм проектування, розроблення, виготовлення і використання нових машин, механізмів, устаткування, інших засобів виробництва, впровадження нових технологій здійснюються за погодженням з органами державної санітарно-епідеміологічної служби";

у пункті "д" частини першої статті 41 слова "забудову та інші види землекористування" виключити;

у пункті "б" частини першої статті 42 слова "за проектами, що не мають позитивного висновку за результатами державної санітарно-епідеміологічної експертизи, та" виключити;

7) у Законі України "Про енергозбереження" ( 74/94-ВР ) (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 30, ст. 283; 2006 р., N 15, ст. 126):

у пункті "б" статті 22 слова "умовне паливо" замінити словами "умовне паливо - за рішенням замовника у разі надання преференцій (субсидій, податкових або фінансово-кредитних пільг) за рахунок бюджетних коштів";

частину третю статті 23 викласти в такій редакції:

"Державна експертиза з енергозбереження проводиться уповноваженим Кабінетом Міністрів України органом. Експертиза проектів будівництва проводиться відповідно до статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" ( 3038-17 );

у першому реченні частини другої статті 24 слова "не прийнятих в експлуатацію" виключити;

у пункті "д" частини другої статті 27 слово "будівництві" виключити;

8) у Законі України "Про екологічну експертизу" ( 45/95-ВР ) (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., N 8, ст. 54; 2000 р., N 27, ст. 213; 2007 р., N 34, ст. 444; 2009 р., N 30, ст. 428):

у пункті 3 статті 5 слова "будівельних норм і правил" виключити;

у частині першій статті 7 слова "передпроектні, проектні матеріали" виключити;

друге речення частини першої статті 13 викласти в такій редакції: "Експертиза проектів будівництва проводиться відповідно до статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" ( 3038-17 );

у частині першій статті 14:

у пункті 2 слова "схем генеральних планів промислових вузлів, схем розміщення підприємств у промислових вузлах і районах, схем упорядкування промислової забудови, інша передпланова і передпроектна документація" виключити;

у пункті 3 слова "інвестиційні проекти, техніко-економічні обґрунтування і розрахунки, проекти і робочі проекти на будівництво нових та розширення, реконструкцію, технічне переозброєння діючих підприємств" виключити;

частину другу статті 37 викласти в такій редакції:

"Експертиза проектів будівництва проводиться відповідно до статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" ( 3038-17 );

9) у статті 40 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" ( 39/95-ВР ) (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., N 12, ст. 81):

у частині першій слова "Техніко-економічне обґрунтування і проекти будівництва, реконструкції, зняття з експлуатації, матеріали" замінити словом "Матеріали";

після частини другої доповнити новою частиною такого змісту:

"Експертиза проектів будівництва проводиться відповідно до статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" ( 3038-17 ).

У зв'язку з цим частини третю - шосту вважати відповідно частинами четвертою - сьомою;

10) у Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 24, ст. 170 із наступними змінами):

у частині першій статті 31:

у підпункті 10 пункту "а" слова "місцевих правил забудови населених пунктів" виключити;

у підпункті 1 пункту "б" слова "встановленому законодавством" замінити словами "та у випадках, встановлених законом";

у пункті 1 частини третьої статті 43 слова "забудови і" виключити;

частину третю статті 51 доповнити реченням такого змісту: "Міська рада утворює у складі виконавчого комітету ради орган з питань містобудування та архітектури";

11) у Законі України "Про архітектурну діяльність" ( 687-14 ) (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 31, ст. 246; 2004 р., N 22, ст. 184; 2006 р., N 22, ст. 184, N 39, ст. 342; 2007 р., N 34, ст. 444; 2008 р., N 48, ст. 358; 2009 р., N 19, ст. 257):

у статті 1:

абзац сьомий виключити;

доповнити абзацом п'ятнадцятим такого змісту:

"саморегулівні організації у сфері архітектурної діяльності - неприбуткові добровільні об'єднання фізичних та юридичних осіб за відповідним напрямом підприємницької чи професійної діяльності, які в установленому порядку набули відповідного статусу";

у статті 3 слова "Про планування і забудову територій" замінити словами "Про регулювання містобудівної діяльності" ( 3038-17 );

у статті 4:

абзац другий викласти в такій редакції:

"підготовку містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки у випадках і порядку, передбачених законодавством";

абзац четвертий викласти в такій редакції:

"пошук архітектурного рішення, розроблення, погодження у визначених законом випадках і затвердження проекту";

статтю 5 виключити;

у частині четвертій статті 6, частині першій статті 10, абзаці другому частини першої статті 26 слова "місцевих правил забудови населених пунктів" виключити;

статтю 7 викласти в такій редакції:

"Стаття 7. Розроблення та затвердження проекту об'єкта архітектури

Проект об'єкта архітектури розробляється під керівництвом або з обов'язковою участю архітектора, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат.

Проект об'єкта архітектури завіряється підписом і скріплюється особистою печаткою архітектора, який має кваліфікаційний сертифікат.

Проектна документація на будівництво об'єктів, розроблена відповідно до містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, не підлягає погодженню з відповідними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами охорони культурної спадщини, державної санітарно-епідеміологічної служби і природоохоронними органами.

Проекти об'єктів архітектури затверджуються замовником. Затвердження проектів об'єктів архітектури, які споруджуються із залученням державних коштів, здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Перед затвердженням проектів у випадках, визначених статтею 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" ( 3038-17 ), проводиться їх експертиза.

До проведення експертизи архітектурного рішення проекту об'єкта архітектури обов'язково залучається архітектор, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат.

Внесення змін до затвердженого проекту проводиться виключно за згодою архітектора - автора проекту, а в разі відхилення від технічних умов - за погодженням з підприємствами, установами та організаціями, які надали такі технічні умови, та замовником.

Внесення до затвердженого проекту змін, пов'язаних із зміною державних стандартів, норм і правил, здійснюється за згодою замовника, якщо інше не передбачено законом.

Особи, які беруть участь у розробленні проектів, не мають права проводити експертизу зазначених проектів, погоджувати їх або надавати дозвіл на виконання будівельних робіт за такими проектами.

Забороняється вимагати від замовників рішення архітектурно-містобудівної ради для подальшого розгляду і погодження проектної документації";

частину першу статті 9 викласти в такій редакції:

"Будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" ( 3038-17 );

статті 12 і 15 виключити;

у частині п'ятій статті 14 слова "та місцевих правил забудови" виключити;

розділ III доповнити статтею 16-1 такого змісту:

"Стаття 16-1. Саморегулівні організації у сфері архітектурної діяльності

В Україні можуть створюватися і діяти саморегулівні організації у сфері архітектурної діяльності.

Неприбуткові добровільні об'єднання фізичних та юридичних осіб, що провадять підприємницьку та професійну діяльність, набувають статусу саморегулівних організацій з дня їх реєстрації центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, і внесення відомостей про них до державного реєстру саморегулівних організацій у сфері архітектурної діяльності.

Саморегулівні організації у сфері архітектурної діяльності визначають правила і стандарти підприємницької та професійної діяльності, обов'язкові для виконання всіма членами таких організацій, а також передбачають механізм відшкодування збитків, завданих споживачам унаслідок надання членами саморегулівної організації товарів, виконання робіт (послуг) неналежної якості.

Саморегулівні організації у сфері архітектурної діяльності можуть на підставі делегованих повноважень проводити професійну атестацію виконавців робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єктів архітектури, та залучатися до ліцензування господарської діяльності членів саморегулівної організації.

Центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, визначає порядок реєстрації таких організацій і здійснює контроль за їх діяльністю";

статті 17 і 18 викласти в такій редакції:

"Стаття 17. Ліцензування та професійна атестація виконавців робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єктів архітектури

Господарська діяльність, пов'язана із створенням об'єкта архітектури, підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства.

Порядок ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, визначається Кабінетом Міністрів України.

Органами ліцензування є Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи.

Відповідальні виконавці окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єктів архітектури, проходять професійну атестацію. Перелік таких видів робіт (послуг) і порядок професійної атестації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Професійна атестація виконавців робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єктів архітектури, проводиться центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури. Повноваження щодо проведення професійної атестації можуть бути делеговані саморегулівним організаціям у сфері архітектурної діяльності. Саморегулівна організація набуває делегованих їй повноважень з дня опублікування центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури рішення про надання (делегування) таких повноважень в офіційному виданні, визначеному таким органом.

До професійної атестації допускаються громадяни, які:

здобули вищу освіту за освітньо-кваліфікаційними рівнями спеціаліста, магістра за напрямом професійної атестації, мають стаж роботи за фахом не менш як три роки;

не здобули вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліст, магістр за напрямом професійної атестації, але мають стаж роботи у сфері містобудування не менш як десять років.

Громадянам, які пройшли професійну атестацію, видається відповідний кваліфікаційний сертифікат.

Громадяни, які одержали відповідний кваліфікаційний сертифікат, можуть виконувати окремі види робіт (послуг), пов'язані із створенням об'єкта архітектури, без відповідної ліцензії, мають особисту печатку та несуть відповідальність за неналежне виконання робіт (послуг), право виконання яких визначено кваліфікаційним сертифікатом, та порушення вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил.

Відомості про особу, яка отримала кваліфікаційний сертифікат, вносяться до реєстру атестованих осіб.

Форма кваліфікаційного сертифіката, порядок внесення плати за проведення професійної атестації та її розміри затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.

Стаття 18. Атестаційна архітектурно-будівельна комісія

Професійна атестація виконавців робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єктів архітектури, здійснюється Атестаційною архітектурно-будівельною комісією.

Атестаційна архітектурно-будівельна комісія:

визначає рівень кваліфікації і знань фахівців, їх спеціалізацію;

видає відповідні кваліфікаційні сертифікати, скасовує рішення про їх видачу;

може утворювати секції за видами робіт (послуг) та професійної спеціалізації;

здійснює інші повноваження відповідно до Положення про Атестаційну архітектурно-будівельну комісію, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури";

у статті 22:

абзац третій викласти в такій редакції:

"за дорученням замовника одержувати в установленому порядку містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки і технічні умови щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури";

в абзаці п'ятому слова "вихідних даних на проектування" замінити словами "містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки";

у статті 23:

абзац третій викласти в такій редакції:

"затверджувати проект, якщо він не суперечить законодавству, містобудівним умовам та обмеженням забудови земельної ділянки";

в абзаці четвертому слова "завдання на проектування" виключити;

у частині другій статті 26 слова "регіональним і місцевим правилам забудови" виключити;

частину другу статті 27 викласти в такій редакції:

"Замовники, крім виконання обов'язків, зазначених у частині першій цієї статті, також зобов'язані передавати один комплект проектної документації, за якою збудовано об'єкт архітектури, власникові такого об'єкта для постійного зберігання";

в абзаці другому статті 28 слова "встановлених місцевими правилами забудови населених пунктів" виключити;

у тексті Закону ( 687-14 ) слова "замовник (забудовник)" в усіх відмінках і числах замінити словом "замовник" у відповідному відмінку і числі;

12) у Законі України "Про природні монополії" ( 1682-14 ) (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., N 30, ст. 238; 2009 р., N 19, ст. 257):

статтю 7 доповнити частиною другою такого змісту:

"В умовах та правилах здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій та на суміжних ринках (ліцензійних умовах) визначаються зобов'язання суб'єктів природних монополій з надання технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта будівництва згідно з вимогами законодавства";

частину першу статті 10 після абзацу шостого доповнити двома новими абзацами такого змісту:

"надавати на вимогу органів місцевого самоврядування інформацію про наявні потужності із забезпечення об'єктів будівництва та інженерні мережі (споруди);

забезпечувати надання технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта будівництва у порядку та строки, встановлені законодавством".

У зв'язку з цим абзаци сьомий і восьмий вважати відповідно абзацами дев'ятим і десятим;

частину першу статті 17 доповнити абзацом п'ятим такого змісту:

"систематичне надання недостовірної інформації у складі технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта будівництва або відмову в наданні технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта будівництва, або порушення строку їх надання; неукладення договору про забезпечення об'єкта будівництва на підставі технічних умов або непідключення об'єкта будівництва до інженерних мереж згідно з технічними умовами та укладеним договором про забезпечення об'єкта будівництва - у розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян";

13) у пункті 19 статті 5, пункті 9 частини першої та пункті 7 частини другої статті 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини" ( 1805-14 ) (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., N 39, ст. 333; 2005 р., N 5, ст. 114; 2011 р., N 4, ст. 22) слово "будівельних" виключити;

14) у статті 21 Закону України "Про охорону праці" ( 2694-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 2, ст. 10; 2007 р., N 34, ст. 444; 2009 р., N 44, ст. 654; 2010 р., N 28, ст. 353, N 34, ст. 486; 2011 р., N 6, ст. 47):

у частині другій:

у другому реченні слова "будівництво, реконструкція, технічне переоснащення тощо виробничих об'єктів, інженерних інфраструктур об'єктів соціально-культурного призначення" виключити;

останнє речення викласти в такій редакції: "Експертиза проектів будівництва проводиться відповідно до статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" ( 3038-17 );

у частині сімнадцятій слова "Експертиза проектів" замінити словами "Експертиза проектної та іншої документації на виготовлення і впровадження нових технологій і засобів виробництва, засобів колективного та індивідуального захисту", а слова "прийняття їх в експлуатацію" виключити; { Абзац п'ятий підпункту 14 пункту 11 розділу V із змінами, внесеними згідно із Законом N 3395-VI ( 3395-17 ) від 19.05.2011 }

частину дванадцяту виключити;

15) у статті 53 Закону України "Про землеустрій" ( 858-15 ) (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 36, ст. 282):

пункт "а" частини третьої викласти у такій редакції:

"а) цільове призначення земель";

доповнити частинами четвертою та п'ятою такого змісту:

"Проекти землеустрою можуть передбачати також формування земельних ділянок державної та комунальної власності за рахунок земель, не наданих у користування.

Проекти землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів підлягають погодженню комісіями з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, та затверджуються сільськими, селищними, міськими радами";

16) у Законі України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" ( 978-15 ) (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 52, ст. 377; 2006 р., N 13, ст. 110; 2009 р., N 17, ст. 236; 2010 р., N 34, ст. 486):

абзаци вісімнадцятий - двадцять третій статті 2 виключити;

частину третю статті 9 виключити;

у частині третій та абзаці другому частини четвертої статті 11 слова "та проектної декларації" і "визначених у проектній декларації" виключити;

у частині першій статті 13:

абзаци третій і п'ятнадцятий виключити;

в абзаці вісімнадцятому слова "зазначених у проектній декларації" виключити;

у статті 14:

в абзаці дев'ятому частини п'ятої слова "відповідно до проектної декларації" виключити;

у частині сьомій:

абзац шостий доповнити словами "або реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт";

абзац восьмий виключити;

у статті 16:

у частині четвертій:

абзац шостий доповнити словами "або зареєстрована декларація про початок виконання будівельних робіт";

абзац восьмий виключити;

частини п'яту і шосту виключити;

у частині десятій слова "зазначених у проектній декларації" виключити;

у частині шостій статті 24:

абзац другий виключити;

в абзаці третьому слова "у відповідності з проектною декларацією" виключити;

17) у Законі України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., N 10, ст. 102):

статтю 19 після частини першої доповнити новою частиною такого змісту:

"Після завершення будівництва та прийняття об'єкта в експлуатацію добросовісний орендар земельної ділянки, наданої для потреб будівництва та обслуговування відповідного об'єкта, має право на першочергове укладення договору оренди землі на строк до 50 років або припинення дії договору оренди землі".

У зв'язку з цим частини другу та третю вважати відповідно частинами третьою та четвертою;

в абзаці третьому частини першої статті 24 слова "у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів" виключити;

статтю 33 викласти в такій редакції:

"Стаття 33. Поновлення договору оренди землі

По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди";

18) у частині першій статті 31 Закону України "Про телекомунікації" ( 1280-15 ) (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., N 12, ст. 155) слова "у випадках і в порядку, встановлених законодавством" замінити словами "відповідно до статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" ( 3038-17 );

19) у Законі України "Про охорону археологічної спадщини" ( 1626-15 ) (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., N 26, ст. 361; 2011 р., N 4, ст. 22):

в абзаці шостому статті 7 слова "відповідно до закону" замінити словами "у випадках, передбачених законом";

статтю 9-1 виключити;

у тексті Закону ( 1626-15 ) слово "будівельних" виключити;

{ Підпункт 20 пункту 11 розділу V втратив чинність на підставі Кодексу N 5403-VI ( 5403-17 ) від 02.10.2012 }

21) у Законі України "Про благоустрій населених пунктів" ( 2807-15 ) (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., N 49, ст. 517; 2008 р., N 48, ст. 358; 2010 р., N 5, ст. 41):

в абзаці четвертому частини першої статті 1, статті 14 слова "місцевих правил забудови" виключити;

пункт 10 частини першої статті 10 викласти в такій редакції:

"10) визначення обсягів пайової участі власників будівель і споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення в утриманні об'єктів благоустрою";

пункт 1 частини першої статті 16 викласти в такій редакції:

"1) виконувати роботи без дозволу в разі, якщо обов'язковість його отримання передбачена законом";

у частині другій статті 23 слова "регіональних і місцевих правил забудови" виключити;

статтю 27 виключити;

частину третю статті 28 доповнити абзацом другим такого змісту:

"Не потребує отримання дозволу (ордера) на видалення зелених насаджень виконання робіт на підставі одного з документів, визначених частиною першою статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" ( 3038-17 );

частину третю статті 34 доповнити абзацом такого змісту:

"Правила не можуть передбачати обов'язок фізичних і юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також повноважень органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, підприємств, установ, організацій, утворених такими органами, видавати зазначені документи";

22) у частині другій статті 4 Закону України "Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду" ( 525-16 ) (Відомості Верховної Ради України, 2007 р., N 10, ст. 88) слова "і місцевими правилами забудови" виключити;

23) у Законі України "Про будівельні норми" ( 1704-17 ) (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., N 5, ст. 41):

частину п'яту статті 10 доповнити трьома реченнями такого змісту: "Для забезпечення гармонізації нормативної бази України з нормативною базою Європейського Союзу встановлюється період одночасної дії будівельних норм, розроблених на основі національних технологічних традицій, та будівельних норм, гармонізованих з нормативними документами Європейського Союзу (або інших будівельних норм, кодів). Порядок застосування зазначених норм визначається Кабінетом Міністрів України. Обґрунтовані відхилення від будівельних норм, що забезпечують дотримання встановлених вимог безпеки у спосіб, не передбачений будівельними нормами, можуть бути погоджені суб'єктом нормування відповідно до встановленого ним порядку";

частину першу статті 11 доповнити реченням такого змісту: "Міжнародні, регіональні та національні (державні) будівельні норми, правила, стандарти інших держав застосовуються в Україні відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України";

24) пункт 42 частини першої статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року N 7-93 ( 7-93 ) "Про державне мито" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 13, ст. 113; 2000 р., N 46, ст. 398; 2007 р., N 34, ст. 444) викласти в такій редакції:

"42) Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи".

12. Кабінету Міністрів України:

1) внести у місячний строк з дня опублікування цього Закону до Верховної Ради України проект закону щодо персоніфікації відповідальності за негативні наслідки, спричинені допущеними порушеннями будівельних норм, стандартів і правил у процесі проектування, експертизи проектів та будівництва об'єктів містобудування;

2) у тримісячний строк з дня опублікування цього Закону:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону;

внести до Верховної Ради України проект закону щодо скорочення до 60 днів строку відведення земельних ділянок для містобудівних потреб.

Закон України "Про екологічну експертизу"

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про екологічну експертизу

( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, N 8, ст.54 )

{ Вводиться в дію Постановою ВР N 46/95-ВР від 09.02.95,
ВВР, 1995, N 8, ст.55 }

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 1642-III ( 1642-14 ) від 06.04.2000, ВВР, 2000, N 27, ст.213
N 254-IV ( 254-15 ) від 28.11.2002, ВВР, 2003, N 4, ст.31
N 1026-V ( 1026-16 ) від 16.05.2007, ВВР, 2007, N 34, ст.444
N 1158-VI ( 1158-17 ) від 19.03.2009, ВВР, 2009, N 30, ст.428
N 3038-VI ( 3038-17 ) від 17.02.2011, ВВР, 2011, N 34, ст.343
N 3530-VI ( 3530-17 ) від 16.06.2011, ВВР, 2012, N 2-3, ст.3
N 5456-VI ( 5456-17 ) від 16.10.2012, ВВР, 2013, N 46, ст.640 -
зміни набирають чинності з 18.11.2012, крім положень, які
стосуються передачі повноважень від територіальних органів
центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та
реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього
природного середовища, обласним, Київській, Севастопольській
міським державним адміністраціям, органам виконавчої влади
Автономної Республіки Крим, які набирають чинності з 18.05.2013 -
див. пункт 1 розділу II Закону N 5456-VI від 16.10.2012 }

{ У тексті Закону слова "Міністерство охорони навколишнього
природного середовища та ядерної безпеки України" та
"Міністерство охорони здоров'я України" в усіх відмінках
замінено відповідно словами "спеціально уповноважений
центральний орган виконавчої влади з питань екології
та природних ресурсів" та "спеціально уповноважений
центральний орган виконавчої влади з питань охорони
здоров'я" у відповідних відмінках, а слова "народних
депутатів" виключено згідно із Законом
N 1642-III ( 1642-14 ) від 06.04.2000 }

{ У тексті Закону:
слова "спеціально уповноважений центральний орган виконавчої
влади з питань екології та природних ресурсів" в усіх відмінках
замінено словами "центральний орган виконавчої влади, що
забезпечує формування державної політики у сфері охорони
навколишнього природного середовища" у відповідному відмінку;
слова "орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з
питань екології та природних ресурсів" в усіх відмінках замінено
словами "орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з
питань охорони навколишнього природного середовища" у відповідному
відмінку;
слова "органи виконавчої влади на місцях" в усіх відмінках
замінено словами "місцеві органи виконавчої влади" у відповідному
відмінку;
слова "органи державної виконавчої влади" в усіх відмінках
замінено словами "органи виконавчої влади" у відповідному
відмінку;
слова "уряд Автономної Республіки Крим", "Уряд Автономної
Республіки Крим" в усіх відмінках замінено словами "Рада міністрів
Автономної Республіки Крим" у відповідному відмінку;
слова "народне господарство" в усіх відмінках замінено словом
"економіка" у відповідному відмінку;
слова "Ради чи їх виконавчі комітети" в усіх відмінках
замінено словами "виконавчих комітетів сільських, селищних,
міських рад" у відповідному відмінку;
слова "місцеві Ради" та "відповідні Ради" в усіх відмінках
замінено словами "місцеві ради" та "відповідні ради" у
відповідному відмінку
згідно із Законом N 5456-VI ( 5456-17 ) від 16.10.2012 }

Р о з д і л I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Екологічна експертиза в Україні

Екологічна експертиза в Україні - вид науково-практичної
діяльності уповноважених державних органів, еколого-експертних
формувань та об'єднань громадян, що грунтується на міжгалузевому
екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних,
проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких
може негативно впливати або впливає на стан навколишнього
природного середовища, і спрямована на підготовку висновків про
відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і
вимогам законодавства про охорону навколишнього природного
середовища, раціональне використання і відтворення природних
ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.
{ Стаття 1 із змінами, внесеними згідно із Законами N 1642-III
( 1642-14 ) від 06.04.2000, N 5456-VI ( 5456-17 ) від 16.10.2012 }

Стаття 2. Законодавство про екологічну експертизу

Відносини в галузі екологічної експертизи регулюються цим
Законом, Законом України "Про охорону навколишнього природного
середовища" ( 1264-12 ) та іншими актами законодавства України.

Стаття 3. Завдання законодавства про екологічну експертизу

Завданням законодавства про екологічну експертизу є
регулювання суспільних відносин в галузі екологічної експертизи
для забезпечення екологічної безпеки, охорони навколишнього
природного середовища, раціонального використання і відтворення
природних ресурсів, захисту екологічних прав та інтересів громадян
і держави.

Стаття 4. Мета екологічної експертизи

Метою екологічної експертизи є запобігання негативному впливу
антропогенної діяльності на стан навколишнього природного
середовища та здоров'я людей, а також оцінка ступеня екологічної
безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на
окремих територіях і об'єктах.

Стаття 5. Основні завдання екологічної експертизи

Основними завданнями екологічної експертизи є:
1) визначення ступеня екологічного ризику і безпеки
запланованої чи здійснюваної діяльності;
2) організація комплексної, науково обгрунтованої оцінки
об'єктів екологічної експертизи;
3) встановлення відповідності об'єктів експертизи вимогам
екологічного законодавства; { Пункт 3 статті 5 із змінами,
внесеними згідно із Законами N 1642-III ( 1642-14 ) від
06.04.2000, N 3038-VI ( 3038-17 ) від 17.02.2011 }
4) оцінка впливу діяльності об'єктів екологічної експертизи
на стан навколишнього природного середовища, і якість природних
ресурсів; { Пункт 4 статті 5 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 1642-III ( 1642-14 ) від 06.04.2000 }
5) оцінка ефективності, повноти, обгрунтованості та
достатності заходів щодо охорони навколишнього природного
середовища; { Пункт 5 статті 5 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 1642-III ( 1642-14 ) від 06.04.2000 }
6) підготовка об'єктивних, всебічно обгрунтованих висновків
екологічної експертизи.

Стаття 6. Основні принципи екологічної експертизи

Основними принципами екологічної експертизи є:
1) гарантування безпечного для життя та здоров'я людей
навколишнього природного середовища;
2) збалансованість екологічних, економічних,
медико-біологічних і соціальних інтересів та врахування
громадської думки;
3) наукова обгрунтованість, незалежність, об'єктивність,
комплексність, варіантність, превентивність, гласність;
4) екологічна безпека, територіально-галузева і економічна
доцільність реалізації об'єктів екологічної експертизи,
запланованої чи здійснюваної діяльності;
5) державне регулювання;
6) законність.

Стаття 7. Об'єкти екологічної експертизи

Об'єктами екологічної експертизи є проекти законодавчих та
інших нормативно-правових актів, документація по впровадженню
нової техніки, технологій, матеріалів, речовин, продукції,
генетично модифікованих організмів, реалізація яких може призвести
до порушення екологічних нормативів, негативного впливу на стан
навколишнього природного середовища.
{ Частина перша статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 1158-VI ( 1158-17 ) від 19.03.2009, N 3038-VI ( 3038-17 ) від
17.02.2011 }

Екологічній експертизі можуть підлягати екологічні ситуації,
що склалися в окремих населених пунктах і регіонах, а також діючі
об'єкти та комплекси, що мають значний негативний вплив на стан
навколишнього природного середовища.

Військові, оборонні та інші об'єкти, інформація про які
становить державну таємницю, підлягають екологічній експертизі
відповідно до цього Закону та інших спеціальних законодавчих актів
України.
{ Стаття 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1642-III
( 1642-14 ) від 06.04.2000 }

Стаття 8. Загальні вимоги щодо проведення екологічної
експертизи

До документації на об'єкти екологічної експертизи додаються
обгрунтування щодо забезпечення екологічної безпеки запланованої
чи здійснюваної діяльності з комплексною еколого-економічною
оцінкою існуючого чи передбачуваного впливу на стан навколишнього
природного середовища, оцінкою екологічного ризику та з
альтернативними прогнозними варіантами зменшення цього впливу.
{ Частина перша статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1642-III ( 1642-14 ) від 06.04.2000 }

Особи, які передають документацію на об'єкти екологічної
експертизи, в разі необхідності організують і фінансують
проведення додаткових досліджень, пошукових і експертних робіт,
забезпечують гласність і враховують громадську думку щодо
запланованої чи здійснюваної діяльності, гарантують достовірність
попередньої оцінки впливу на навколишнє природне середовище, що
відображається в Заяві про екологічні наслідки діяльності.
{ Частина друга статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1642-III ( 1642-14 ) від 06.04.2000 }

Стаття 9. Суб'єкти екологічної експертизи

Суб'єктами екологічної експертизи є:
1) Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, а на
території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади
Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього
природного середовища, створювані ними спеціалізовані установи,
організації та еколого-експертні підрозділи чи комісії;
{ Пункт 1 статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 3530-VI ( 3530-17 ) від 16.06.2011, N 5456-VI ( 5456-17 ) від
16.10.2012 }

{ Пункт 2 статті 9 виключено на підставі Закону N 1642-III
( 1642-14 ) від 06.04.2000 }

3) інші державні органи, місцеві ради і місцеві органи
виконавчої влади відповідно до законодавства;
4) громадські організації екологічного спрямування чи
створювані ними спеціалізовані формування;
5) інші установи, організації та підприємства, в тому числі
іноземні юридичні і фізичні особи, які залучаються до проведення
екологічної експертизи;
6) окремі громадяни в порядку, передбаченому цим Законом та
іншими актами законодавства.

Стаття 10. Гласність екологічної експертизи

Замовники екологічної експертизи об'єктів, що в процесі
реалізації (будівництва, експлуатації тощо) можуть негативно
впливати на стан навколишнього природного середовища, зобов'язані
оголосити через засоби масової інформації про проведення
екологічної експертизи у спеціальній Заяві про екологічні наслідки
діяльності. { Частина перша статті 10 із змінами, внесеними згідно
із Законом N 1642-III ( 1642-14 ) від 06.04.2000 }

Еколого-експертні органи чи формування після завершення
екологічної експертизи повідомляють про її висновки через засоби
масової інформації.

Стаття 11. Участь громадськості в процесі екологічної
експертизи

З метою врахування громадської думки суб'єкти екологічної
експертизи проводять публічні слухання або відкриті засідання.

Участь громадськості в процесі екологічної експертизи може
здійснюватись шляхом виступів у засобах масової інформації,
подання письмових зауважень, пропозицій і рекомендацій, включення
представників громадськості до складу експертних комісій, груп по
проведенню громадської екологічної експертизи.

Підготовка висновків екологічної експертизи і прийняття
рішень щодо подальшої реалізації (використання, застосування,
експлуатації тощо) об'єкта екологічної експертизи здійснюються з
урахуванням громадської думки.

Р о з д і л II

ФОРМИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

Стаття 12. Форми екологічної експертизи

В Україні здійснюються державна, громадська та інші
екологічні експертизи.

Висновки державної екологічної експертизи є обов'язковими для
виконання. Приймаючи рішення щодо подальшої реалізації об'єктів
екологічної експертизи, висновки державної екологічної експертизи
враховуються нарівні з іншими видами державних експертиз.

Висновки громадської та іншої екологічної експертизи мають
рекомендаційний характер і можуть бути враховані при проведенні
державної екологічної експертизи, а також при прийнятті рішень
щодо подальшої реалізації об'єкта екологічної експертизи.

Стаття 13. Державна екологічна експертиза

Державна екологічна експертиза організовується і проводиться
еколого-експертними підрозділами, спеціалізованими установами,
організаціями обласних, Київської та Севастопольської міських
державних адміністрацій, а на території Автономної Республіки Крим
- органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань
охорони навколишнього природного середовища, із залученням інших
органів виконавчої влади. Центральний орган виконавчої влади, що
реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього
природного середовища, проводить державну екологічну експертизу
стосовно об'єктів, рішення щодо затвердження (схвалення) яких
приймається Кабінетом Міністрів України. Експертиза проектів
будівництва проводиться відповідно до статті 31 Закону України
"Про регулювання містобудівної діяльності" ( 3038-17 ).
{ Частина перша статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 1642-III ( 1642-14 ) від 06.04.2000, N 1026-V ( 1026-16 ) від
16.05.2007, N 3038-VI ( 3038-17 ) від 17.02.2011, 3530-VI
( 3530-17 ) від 16.06.2011; в редакції Закону N 5456-VI
( 5456-17 ) від 16.10.2012 }

До проведення державної екологічної експертизи можуть у
встановленому порядку залучатися фахівці інших установ,
організацій і підприємств, а також експерти міжнародних
організацій.

Здійснення державної екологічної експертизи є обов'язковим
для видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену
екологічну небезпеку. Перелік видів діяльності та об'єктів, що
становлять підвищену екологічну небезпеку ( 808-2013-п ),
встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням
центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування
державної політики у сфері охорони навколишнього природного
середовища, і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує
формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
{ Частина третя статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5456-VI ( 5456-17 ) від 16.10.2012 }

Проведення додаткових державних екологічних експертиз
здійснюється за ініціативою заінтересованих осіб на підставі
договору про надання еколого-експертних послуг або за рішенням
Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки
Крим, місцевих виконавчих комітетів сільських, селищних, міських
рад.

Стаття 14. Об'єкти державної екологічної експертизи

Державній екологічній експертизі підлягають:
1) державні інвестиційні програми, проекти схем розвитку і
розміщення продуктивних сил, розвитку окремих галузей економіки;
2) проекти генеральних планів населених пунктів, схем
районного планування; { Пункт 2 частини першої статті 14 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 3038-VI ( 3038-17 ) від
17.02.2011 }
3) документація по перепрофілюванню, консервації та
ліквідації діючих підприємств, окремих цехів, виробництв та інших
промислових і господарських об'єктів, які можуть негативно
впливати на стан навколишнього природного середовища, в тому числі
військового та оборонного призначення; { Пункт 3 частини першої
статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3038-VI
( 3038-17 ) від 17.02.2011 }
4) проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів,
що регулюють відносини в галузі забезпечення екологічної (в тому
числі радіаційної) безпеки, охорони навколишнього природного
середовища і використання природних ресурсів, діяльності, що може
негативно впливати на стан навколишнього природного середовища;
{ Пункт 4 частини першої статті 14 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 1642-III ( 1642-14 ) від 06.04.2000 }
5) документація по впровадженню нової техніки, технологій,
матеріалів і речовин (у тому числі тих, що закуповуються за
кордоном), які можуть створити потенційну загрозу навколишньому
природному середовищу; { Пункт 5 частини першої статті 14 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 1642-III ( 1642-14 ) від
06.04.2000 }
6) документація щодо генетично модифікованих організмів, що
призначаються для використання у відкритій системі. { Частину
першу статті 14 доповнено пунктом 6 згідно із Законом N 1158-VI
( 1158-17 ) від 19.03.2009 }

Відповідно до рішень Кабінету Міністрів України, Ради
міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих виконавчих
комітетів сільських, селищних, міських рад державній екологічній
експертизі можуть підлягати екологічні ситуації, що склалися в
окремих населених пунктах і регіонах, а також діючі об'єкти та
комплекси, в тому числі військового та оборонного призначення, що
мають значний негативний вплив на стан навколишнього природного
середовища.
{ Частина друга статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1642-III ( 1642-14 ) від 06.04.2000 }

Стаття 15. Спеціальні вимоги до документації на об'єкти
державної екологічної експертизи

В документації на об'єкти державної екологічної експертизи
повинні передбачатися:
1) комплексна еколого-економічна оцінка впливу запланованої
чи здійснюваної діяльності на стан навколишнього природного
середовища, використання і відтворення природних ресурсів,
оформлена у вигляді окремого тому (книги, розділу) документації і
Заяви про екологічні наслідки діяльності; { Пункт 1 частини першої
статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1642-III
( 1642-14 ) від 06.04.2000 }
2) обгрунтування впровадження сучасних, досконалих
нематеріало- і неенергоємних, мало- і безвідхідних технологічних
процесів;
3) забезпечення комплексної переробки, утилізації і
ефективного використання відходів виробництва;
4) заходи щодо економії водних ресурсів, забезпечення
ефективної очистки всіх видів стічних вод, а також їх використання
для технічних потреб без скидання цих вод у природні водотоки і
водойми;
5) дієвість і досконалість передбачуваних заходів щодо
охорони атмосферного повітря від забруднення;
6) забезпечення збереження, охорони і відтворення об'єктів
рослинного і тваринного світу та природно-заповідного фонду;
7) забезпечення захисту населення і навколишнього природного
середовища від шкідливого впливу антропогенних фізичних, хімічних
та біологічних факторів.

Документація, що подається на об'єкти державної екологічної
експертизи, повинна бути у встановленому порядку погоджена з
заінтересованими органами та містити оцінку можливих соціальних
наслідків.

Замовники державної екологічної експертизи зобов'язані
підготувати Заяву про екологічні наслідки діяльності та матеріали,
на яких вона грунтується.

Стаття 16. Громадська екологічна експертиза

Громадська екологічна експертиза може здійснюватися в
будь-якій сфері діяльності, що потребує екологічного
обгрунтування, за ініціативою громадських організацій чи інших
громадських формувань.

Громадська екологічна експертиза може здійснюватися одночасно
з державною екологічною експертизою шляхом створення на
добровільних засадах тимчасових або постійних еколого-експертних
колективів громадських організацій чи інших громадських формувань.

Стаття 17. Інші екологічні експертизи

Інші екологічні експертизи можуть здійснюватися за
ініціативою заінтересованих юридичних і фізичних осіб на
договірній основі із спеціалізованими еколого-експертними органами
і формуваннями.

Примірний договір про надання еколого-експертних послуг
затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує
формування державної політики у сфері охорони навколишнього
природного середовища.

Р о з д і л III

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ
ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

Стаття 18. Компетенція Верховної Ради України в галузі
екологічної експертизи

До відання Верховної Ради України в галузі екологічної
експертизи належить:

1) законодавче регулювання відносин у галузі екологічної
експертизи.

{ Пункт 2 статті 18 виключено на підставі Закону N 5456-VI
( 5456-17 ) від 16.10.2012 }

{ Пункт 3 статті 18 виключено на підставі Закону N 5456-VI
( 5456-17 ) від 16.10.2012 }

Стаття 19. Компетенція Верховної Ради Автономної Республіки
Крим у галузі екологічної експертизи

До відання Верховної Ради Автономної Республіки Крим у
порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства,
належить:
1) координація діяльності суб'єктів екологічної експертизи;
2) здійснення контролю за дотриманням законодавства про
екологічну експертизу;
3) вирішення інших питань у галузі екологічної експертизи у
межах своєї компетенції.

Стаття 20. Органи управління в галузі екологічної експертизи

Управління в галузі екологічної експертизи здійснюють Кабінет
Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим,
місцеві ради, місцеві органи виконавчої влади, центральний орган
виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у
сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний
орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері
охорони навколишнього природного середовища, інші органи
виконавчої влади відповідно до законодавства.
{ Стаття 20 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1642-III
( 1642-14 ) від 06.04.2000; в редакції Закону N 5456-VI
( 5456-17 ) від 16.10.2012 }

Стаття 21. Компетенція Кабінету Міністрів України в галузі
екологічної експертизи

Кабінет Міністрів України в галузі екологічної експертизи:
1) призначає проведення державної екологічної експертизи
екологічних ситуацій та діючих об'єктів і комплексів, негативний
вплив яких на стан навколишнього природного середовища поширюється
або може поширюватися за межі однієї області чи за межі Автономної
Республіки Крим;
2) призначає проведення додаткової державної екологічної
експертизи зазначених у пункті 1 цієї статті об'єктів екологічної
експертизи;
3) визначає порядок передачі документації на державну
екологічну експертизу;
4) затверджує перелік видів діяльності та об'єктів, що
становлять підвищену екологічну небезпеку;
5) здійснює й інші функції в галузі екологічної експертизи в
межах своєї компетенції.

Стаття 22. Компетенція Ради міністрів Автономної Республіки
Крим у галузі екологічної експертизи

Рада міністрів Автономної Республіки Крим у порядку,
встановленому цим Законом та іншими законодавчими актами:
1) приймає рішення про проведення державної екологічної
експертизи екологічних ситуацій та діючих об'єктів і комплексів,
негативний вплив яких на стан навколишнього природного середовища
поширюється за межі одного району;
2) призначає проведення додаткової державної екологічної
експертизи зазначених у пункті 1 цієї статті об'єктів екологічної
експертизи;
3) вирішує інші питання у галузі екологічної експертизи в
межах своєї компетенції.

Стаття 23. Компетенція місцевих рад у галузі екологічної
експертизи

Місцеві ради в межах відповідної території у порядку,
встановленому цим Законом та іншими законодавчими актами:
1) приймають рішення і організують у разі необхідності
проведення екологічної експертизи;
2) визначають граничні розміри відрахувань на проведення
екологічних експертиз з відповідних позабюджетних фондів охорони
навколишнього природного середовища;
3) координують діяльність суб'єктів екологічної експертизи;
4) сприяють інформуванню населення про результати екологічних
експертиз;
5) здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про
екологічну експертизу;
6) вирішують інші питання у галузі екологічної експертизи в
межах своєї компетенції.

Окремі повноваження щодо регулювання відносин у галузі
екологічної експертизи сільські, селищні, міські ради можуть
надавати своїм виконавчим комітетам.
{ Частина друга статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5456-VI ( 5456-17 ) від 16.10.2012 }

Стаття 24. Компетенція центрального органу виконавчої влади,
що забезпечує формування державної політики у
сфері охорони навколишнього природного середовища,
в галузі екологічної експертизи

До відання центрального органу виконавчої влади, що
забезпечує формування державної політики у сфері охорони
навколишнього природного середовища, належить: { Абзац перший
статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом 3530-VI
( 3530-17 ) від 16.06.2011 }

{ Пункт 1 частини першої статті 24 виключено на підставі
Закону N 5456-VI ( 5456-17 ) від 16.10.2012 }

2) затвердження у встановленому порядку нормативно-технічних
та інструктивно-методичних документів у галузі екологічної
експертизи;

{ Пункт 3 частини першої статті 24 виключено на підставі
Закону N 5456-VI ( 5456-17 ) від 16.10.2012 }

{ Пункт 4 частини першої статті 24 виключено на підставі
Закону N 5456-VI ( 5456-17 ) від 16.10.2012 }

{ Пункт 5 частини першої статті 24 виключено на підставі
Закону N 5456-VI ( 5456-17 ) від 16.10.2012 }

{ Пункт 6 частини першої статті 24 виключено на підставі
Закону N 5456-VI ( 5456-17 ) від 16.10.2012 }

7) координація еколого-експертної діяльності, здійснення
методичного керівництва з питань проведення екологічної експертизи
незалежно від її форм;

{ Пункт 8 частини першої статті 24 виключено на підставі
Закону N 5456-VI ( 5456-17 ) від 16.10.2012 }

9) здійснення інших повноважень, визначених законами України
та покладених на нього Президентом України.
{ Пункт 9 частини першої статті 24 в редакції Закону N 5456-VI
( 5456-17 ) від 16.10.2012 }

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування
державної політики у сфері охорони навколишнього природного
середовища, здійснює покладені на нього повноваження самостійно і
через свої органи на місцях (у разі їх утворення), а на території
Автономної Республіки Крим - через орган виконавчої влади
Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього
природного середовища.
{ Статтю 24 доповнено частиною другою згідно із Законом 3530-VI
( 3530-17 ) від 16.06.2011 }

Стаття 24-1. Компетенція центрального органу виконавчої
влади, що реалізує державну політику у сфері
охорони навколишнього природного середовища,
в галузі екологічної експертизи

До відання центрального органу виконавчої влади, що реалізує
державну політику у сфері охорони навколишнього природного
середовища, належить:

1) здійснення державної екологічної експертизи, в тому числі
додаткової;

2) створення у встановленому порядку спеціалізованих установ
і організацій, необхідних для науково-технічного забезпечення
державної екологічної експертизи;

3) залучення спеціалістів і науковців до проведення державної
екологічної експертизи;

4) здійснення заходів щодо забезпечення еколого-експертних
підрозділів, установ і організацій висококваліфікованими
фахівцями, вдосконалення експертної діяльності, форм і методів
еколого-експертного аналізу та оцінки об'єктів екологічної
експертизи;

5) узагальнення практики проведення екологічної експертизи,
застосування новітніх форм і методів еколого-експертного аналізу
та оцінки;

6) здійснення інших повноважень, визначених законами України
та покладених на нього Президентом України. Центральний орган
виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони
навколишнього природного середовища, здійснює покладені на нього
повноваження самостійно і через свої органи на місцях (у разі їх
утворення), а на території Автономної Республіки Крим - через
орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони
навколишнього природного середовища.
{ Закон доповнено статтею 24-1 згідно із Законом N 5456-VI
( 5456-17 ) від 16.10.2012 }

Стаття 24-2. Компетенція центрального органу виконавчої
влади, що реалізує державну політику із
здійснення державного нагляду (контролю) у
сфері охорони навколишнього природного
середовища, раціонального використання,
відтворення і охорони природних ресурсів

Державний нагляд (контроль) за виконанням центральними
органами виконавчої влади та їх територіальними органами,
місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого
самоврядування делегованих їм повноважень органів виконавчої
влади, за додержанням підприємствами, установами та організаціями
незалежно від форми власності і господарювання, громадянами
України, іноземцями та особами без громадянства, а також
юридичними особами - нерезидентами вимог висновків державної
екологічної експертизи здійснює центральний орган виконавчої
влади, що реалізує державну політику із здійснення державного
нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного
середовища, раціонального використання, відтворення і охорони
природних ресурсів.
{ Закон доповнено статтею 24-2 згідно із Законом N 5456-VI
( 5456-17 ) від 16.10.2012 }

Стаття 25. Компетенція статутних органів об'єднань громадян
та інших громадських формувань у галузі
екологічної експертизи

Компетенція статутних органів об'єднань громадян та інших
громадських формувань у галузі екологічної експертизи визначається
їх статутними документами відповідно до законодавства України.

Стаття 26. Експертні та консультативні ради екологічної
експертизи

Експертні та консультативні ради екологічної експертизи
можуть утворюватися на добровільних засадах при державних
еколого-експертних органах, об'єднаннях громадян та інших
формуваннях з працівників науково-дослідних установ, вузів,
висококваліфікованих спеціалістів - практиків економіки,
представників громадськості та засобів масової інформації.

Типове положення про експертні та консультативні ради
екологічної експертизи затверджується центральним органом
виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у
сфері охорони навколишнього природного середовища.

Р о з д і л IV

СТАТУС ЕКСПЕРТА ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

Стаття 27. Експерт екологічної експертизи

Експертом екологічної експертизи може бути спеціаліст, який
має вищу освіту, відповідну спеціальність, кваліфікацію і
професійні знання, володіє навичками аналізу експертної інформації
і методикою еколого-експертної оцінки, а також має практичний
досвід у відповідній галузі не менше трьох років.

Стаття 28. Права експерта державної екологічної експертизи

Експерт державної екологічної експертизи має право:
1) одержувати на свою вимогу відомості та матеріали,
необхідні для проведення екологічної експертизи;
2) ставити питання про відхилення поданих на екологічну
експертизу матеріалів, які не відповідають вимогам
природоохоронного законодавства, екологічним стандартам і
нормативам та врахування яких потребує додаткових досліджень,
пошукових робіт чи виділення додаткових капіталовкладень;
3) вносити пропозиції про залучення до проведення екологічної
експертизи висококваліфікованих спеціалістів, науковців, створення
належної матеріально-технічної та інформаційної бази;
4) на викладення особистої думки щодо висновків проведеної
екологічної експертизи.

Стаття 29. Обов'язки експерта екологічної експертизи

Експерт екологічної експертизи зобов'язаний:
1) дотримувати встановлених строків та порядку здійснення
екологічної експертизи, норм і вимог законодавства про охорону
навколишнього природного середовища, раціональне використання і
відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки;
2) забезпечувати всебічне, комплексне, об'єктивне, якісне і
ефективне проведення екологічної експертизи;
3) своєчасно готувати обгрунтовані та об'єктивні висновки;
4) обгрунтовувати пропозиції про повернення документації на
об'єкти екологічної експертизи на доопрацювання;
5) вносити відповідні пропозиції щодо вдосконалення форм і
методів проведення екологічної експертизи;
6) заявляти самовідвід за наявності особистої
заінтересованості щодо конкретного об'єкта екологічної експертизи.

Стаття 30. Гарантії незалежності експерта екологічної
експертизи

Незалежність експерта екологічної експертизи забезпечується:
1) проведенням екологічної експертизи у встановленому
законодавством порядку;
2) виконанням еколого-експертних функцій відповідно до вимог
законодавства незалежно від розпоряджень посадових осіб державних
органів, об'єднань громадян та інших формувань;
3) свободою вибору форм і методів еколого-експертного аналізу
і оцінки та викладення особистої думки з питань проведеного
аналізу;
4) забороною втручатися будь-кому в проведення екологічної
експертизи, за винятком випадків порушення експертом вимог
законодавства;
5) захистом порушених прав експерта у встановленому
законодавством порядку.

Р о з д і л V

ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ЗАМОВНИКІВ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

Стаття 31. Права замовників екологічної експертизи

Замовники екологічної експертизи мають право:
1) порушувати відповідні клопотання та одержувати
консультації;
2) надавати суб'єктам екологічної експертизи письмові чи усні
пояснення, зауваження, пропозиції щодо об'єктів екологічної
експертизи чи з окремих їх рішень та обгрунтувань;
3) знайомитися з висновками екологічної експертизи;
4) клопотати про проведення додаткової екологічної
експертизи;
5) одержувати інформацію про хід проведення екологічної
експертизи;
6) здійснювати й інші функції в галузі екологічної експертизи
в порядку, встановленому законодавством.

Стаття 32. Обов'язки замовників екологічної експертизи

Замовники екологічної експертизи зобов'язані:
1) подавати на екологічну експертизу необхідні матеріали на
об'єкти екологічної експертизи і висновки щодо попередньої оцінки
їх впливу на навколишнє природне середовище; { Пункт 1 статті 32
із змінами, внесеними згідно із Законом N 1642-III ( 1642-14 ) від
06.04.2000 }
2) сприяти суб'єктам екологічної експертизи в об'єктивному і
комплексному розгляді об'єктів екологічної експертизи та їх
науково обгрунтованій оцінці;
3) надавати суб'єктам екологічної експертизи необхідні
додаткові відомості та матеріали;
4) своєчасно вносити до документації на об'єкти екологічної
експертизи необхідні корективи і зміни, що не потребують
конструктивних досліджень і розрахунків, оплачувати виконані
еколого-експертні роботи згідно з договорами;
5) виконувати вимоги висновків екологічної експертизи;
6) вирішувати інші питання відповідно до законодавства
України.

Р о з д і л VI

ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

Стаття 33. Процедура проведення екологічної експертизи

Процедура проведення екологічної експертизи передбачає
вирішення еколого-експертними органами чи формуваннями завдань
експертного дослідження і оцінку об'єктів екологічної експертизи,
підготовку обгрунтованого об'єктивного еколого-експертного
висновку.

Процедура проведення екологічної експертизи передбачає:
1) перевірку наявності та повноти необхідних матеріалів і
реквізитів на об'єкти екологічної експертизи та створення
еколого-експертних комісій (груп) відповідно до вимог
законодавства (підготовча стадія);
2) аналітичне опрацювання матеріалів екологічної експертизи,
в разі необхідності натурні обстеження і проведення на їх основі
порівняльного аналізу і часткових оцінок ступеня екологічної
безпеки, достатності та ефективності екологічних обгрунтувань
діяльності об'єктів екологічної експертизи (основна стадія);
3) узагальнення окремих експертних досліджень одержаної
інформації та наслідків діяльності об'єктів експертизи, підготовку
висновку екологічної експертизи та подання його заінтересованим
органам і особам (заключна стадія).

Стаття 34. Умови і підстави проведення державної
екологічної експертизи

Державна екологічна експертиза проводиться у разі:
1) наявної або можливої потенційної небезпеки об'єктів
екологічної експертизи для навколишнього природного середовища;
{ Пункт 1 частини першої статті 34 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 1642-III ( 1642-14 ) від 06.04.2000 }
2) прийняття відповідного рішення Кабінетом Міністрів
України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими
виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад, судом та
правоохоронними органами відповідно до законодавства;
3) обумовленості загальнодержавними екологічними інтересами.

Державна екологічна експертиза видів діяльності та об'єктів,
що становлять підвищену екологічну небезпеку, проводиться після
оголошення замовником через засоби масової інформації Заяви про
екологічні наслідки діяльності і подання еколого-експертним
органам комплекту документів з обгрунтуванням оцінки впливу на
навколишнє природне середовище.

Порядок передачі документації на державну екологічну
експертизу визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 35. Заява про екологічні наслідки діяльності

Заява про екологічні наслідки діяльності повинна містити
відомості про:

а) заплановану діяльність, мету і шляхи її здійснення;

б) суттєві фактори, що впливають чи можуть впливати на стан
навколишнього природного середовища з урахуванням можливості
виникнення надзвичайних екологічних ситуацій;

в) кількісні та якісні показники оцінки рівнів екологічного
ризику запланованої діяльності, а також заходи, що гарантують
впровадження діяльності відповідно до екологічних стандартів і
нормативів;

г) інформування громадськості щодо запланованої діяльності,
її мету і шляхи її здійснення.
{ Стаття 35 в редакції Закону N 254-IV ( 254-15 ) від 28.11.2002 }

Стаття 36. Вимоги до матеріалів оцінки впливу на
навколишнє природне середовище

У матеріалах оцінки впливу на навколишнє природне середовище
запланованої чи здійснюваної діяльності обгрунтовуються її
доцільність та способи реалізації, можливі альтернативні варіанти
рішень, характеристика стану навколишнього природного середовища
території, види та рівні впливу на нього в нормальних і
екстремальних умовах, можливі зміни його якісного стану,
еколого-економічні наслідки діяльності, заходи щодо зменшення
рівня екологічного ризику і забезпечення вимог екологічної
безпеки.

Стаття 37. Шляхи проведення державної екологічної експертизи

Державна екологічна експертиза проводиться шляхом:

1) аналізу і оцінки об'єктів екологічної експертизи - групами
спеціалістів еколого-експертних підрозділів чи спеціалізованих
установ і організацій центрального органу виконавчої влади, що
реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього
природного середовища, обласних, Київської, Севастопольської
міських державних адміністрацій, а на території Автономної
Республіки Крим - органу виконавчої влади Автономної Республіки
Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, із
залученням інших органів виконавчої влади;
{ Пункт 1 статті 37 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 1642-III ( 1642-14 ) від 06.04.2000, N 5456-VI ( 5456-17 ) від
16.10.2012 }

2) еколого-експертних досліджень і оцінки об'єктів
екологічної експертизи - спеціально створюваними комісіями із
залученням фахівців - практиків та науковців інших підприємств,
установ і організацій;

{ Пункт 3 частини першої статті 37 виключено ан підставі
Закону N 5456-VI ( 5456-17 ) від 16.10.2012 }

4) залучення на договірних засадах інших спеціалізованих
організацій для попереднього експертного розгляду та підготовки
відповідних пропозицій.

Експертиза проектів будівництва проводиться відповідно до
статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної
діяльності" ( 3038-17 ).
{ Статтю 37 доповнено частиною другою згідно із Законом N 1026-V
( 1026-16 ) від 16.05.2007; в редакції Закону N 3038-VI
( 3038-17 ) від 17.02.2011 }

Стаття 38. Строки проведення державної екологічної
експертизи

Граничні строки проведення державної екологічної експертизи
об'єктів:

1) групами спеціалістів еколого-експертних підрозділів,
установ чи організацій центрального органу виконавчої влади, що
реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього
природного середовища, обласних, Київської, Севастопольської
міських державних адміністрацій, а на території Автономної
Республіки Крим - органу виконавчої влади Автономної Республіки
Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, із
залученням інших органів виконавчої влади - до 45 календарних днів
з продовженням у разі потреби до 60 днів, а у виняткових випадках,
залежно від складності проблеми, - до 120 днів;
{ Пункт 1 частини першої статті 38 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 5456-VI ( 5456-17 ) від 16.10.2012 }

2) спеціально створеними спеціалізованими організаціями - до
90 календарних днів;
{ Пункт 2 частини першої статті 38 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 5456-VI ( 5456-17 ) від 16.10.2012 }

3) за доопрацьованими матеріалами відповідно до висновків
попередньої екологічної експертизи - до 30 календарних днів.

Початком державної екологічної експертизи вважається день
подання еколого-експертному органу комплекту необхідних матеріалів
і документів, а у разі необхідності - і додаткової
науково-дослідної інформації з тих питань, що виникли під час
проведення експертизи.

Стаття 39. Висновки державної екологічної експертизи

Висновки державної екологічної експертизи повинні містити
оцінку екологічної допустимості і можливості прийняття рішень щодо
об'єкта екологічної експертизи та враховувати соціально-економічні
наслідки.

Позитивні висновки державної екологічної експертизи після
затвердження їх центральним органом виконавчої влади, що реалізує
державну політику у сфері охорони навколишнього природного
середовища, обласними, Київською, Севастопольською міськими
державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки
Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з
питань охорони навколишнього природного середовища є підставою для
відкриття фінансування проектів і програм чи діяльності.
{ Частина друга статті 39 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 3530-VI ( 3530-17 ) від 16.06.2011, N 5456-VI ( 5456-17 ) від
16.10.2012 }

Реалізація проектів і програм чи діяльності без позитивних
висновків державної екологічної експертизи забороняється.

В разі негативної оцінки об'єктів державної екологічної
експертизи замовник зобов'язаний забезпечити їх доопрацювання
відповідно до вимог еколого-експертного висновку і своєчасну
передачу матеріалів на додаткову державну екологічну експертизу.

Стаття 40. Строк дії висновків державної екологічної
експертизи

Позитивний висновок державної екологічної експертизи є
дійсним протягом трьох років від дня його видачі.
Якщо за цей час не розпочато реалізацію рішення щодо об'єкта
державної екологічної експертизи, то він підлягає новій державній
екологічній експертизі.

Стаття 41. Оголошення Заяви про проведення громадської
екологічної експертизи

З метою інформування населення та погодження дій з іншими
об'єднаннями громадян суб'єкти громадської екологічної експертизи
оголошують через засоби масової інформації Заяву про проведення
громадської екологічної експертизи, в якій зазначаються відомості
про склад громадського еколого-експертного формування, перелік
спеціалістів, залучених до участі в експертизі, об'єкт екологічної
експертизи, строки її проведення.
Заява про проведення громадської екологічної експертизи
подається до відповідних місцевих рад, органів виконавчої влади та
державної екологічної експертизи.

Стаття 42. Висновки громадської екологічної експертизи

Висновки громадської екологічної експертизи можуть бути
висвітлені у засобах масової інформації і надіслані відповідним
радам, місцевим органам виконавчої влади, органам державної
екологічної експертизи, іншим заінтересованим органам і особам та
замовникам об'єктів екологічної експертизи, стосовно яких вона
проводилася.
Висновки громадської екологічної експертизи можуть
враховуватися при проведенні державної екологічної експертизи, а
також органами, що приймають рішення про реалізацію об'єкта
експертизи.

Стаття 43. Зміст висновків екологічної експертизи

Висновки екологічної експертизи складаються з вступної
(протокольної), констатуючої (описової) та заключної
(оціночно-узагальнюючої) частин.
У вступній частині містяться дані про орган, що проводив
екологічну експертизу, склад експертів, час проведення,
найменування об'єкта екологічної експертизи, його кількісні та
якісні показники, відомості про виконавців і замовників
екологічної експертизи та про орган, який приймає рішення щодо
реалізації об'єкта екологічної експертизи.
У констатуючій частині подається коротка характеристика видів
запланованої чи здійснюваної діяльності, її впливу на стан
навколишнього природного середовища, ступеня екологічного ризику
відповідних заходів, спрямованих на нейтралізацію і запобігання
цьому впливові, забезпечення вимог екологічної безпеки, охорону
навколишнього природного середовища, раціональне використання і
відтворення природних ресурсів. { Частина третя статті 43 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 1642-III ( 1642-14 ) від
06.04.2000 }
У заключній частині містяться узагальнена оцінка об'єкта
екологічної експертизи, зауваження і пропозиції щодо вдосконалення
обгрунтування його екологічного впливу, висновки щодо схвалення,
повернення на доопрацювання чи відхилення його від подальшого
еколого-експертного розгляду з посиланням на відповідні нормативні
документи та щодо можливості прийняття рішення про подальшу
реалізацію об'єкта екологічної експертизи.

Стаття 44. Оскарження висновків державної екологічної
експертизи

Юридичні особи, заінтересовані в спростуванні висновків
державної екологічної експертизи або їх окремих положень, подають
обгрунтовану заяву до відповідних рад, органів виконавчої влади,
державної екологічної експертизи та інших органів, які приймали
рішення про проведення такої експертизи. В разі відмови у розгляді
заяви вони мають право звернутися до суду. Відповідні ради, органи
державної екологічної експертизи, інші органи, які приймали
рішення про проведення державної екологічної експертизи,
зобов'язані в місячний строк розглянути подану заяву і за
наявності підстав призначити проведення додаткової державної
екологічної експертизи із залученням незалежних експертів.
Оскарження висновків державної екологічної експертизи не припиняє
їх дії.
Висновки додаткової державної екологічної експертизи є
остаточними для прийняття відповідним органом рішення щодо
подальшої реалізації об'єкта екологічної експертизи.

Стаття 45. Визнання висновків державної екологічної
експертизи недійсними

Висновки державної екологічної експертизи можуть бути визнані
недійсними в судовому порядку в разі:
1) порушення вимог законодавства про проведення державної
екологічної експертизи;
2) недотримання державних санітарних норм, правил,
гігієнічних нормативів, будівельних норм і правил, вимог щодо
охорони навколишнього природного середовища, використання
природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки;
3) неврахування важливих достовірних відомостей про стан
екологічної ситуації, що склалася в районі (місці) реалізації
об'єкта екологічної експертизи, який може негативно впливати на
стан навколишнього природного середовища, природних ресурсів,
здоров'я людей;
4) порушення прав учасників еколого-експертного процесу, якщо
це призвело до неправдивого висновку екологічної експертизи.

Стаття 46. Оскарження рішень, прийнятих на підставі
висновків державної екологічної експертизи

Рішення, прийняті відповідними органами на підставі висновків
державної екологічної експертизи, можуть бути оскаржені
заінтересованими юридичними та фізичними особами до відповідних
вищих органів протягом місяця від дня їх прийняття, а в разі
незгоди з рішеннями цих органів - в судовому порядку відповідно до
законодавства України.
{ Стаття 46 із змінами, внесеними згідно із Законом N 254-IV
( 254-15 ) від 28.11.2002 }

Р о з д і л VII

ФІНАНСУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

Стаття 47. Фінансування державної екологічної експертизи

Фінансування державної екологічної експертизи здійснюється її
замовником.

Державні екологічні експертизи об'єктів, що реалізуються за
рахунок державних капіталовкладень, фінансуються за рахунок
державного бюджету.

Фінансування державної екологічної експертизи екологічних
ситуацій та екологічно небезпечних діючих об'єктів і комплексів,
що проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України, Ради
міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих виконавчих
комітетів сільських, селищних, міських рад, здійснюється
відповідно за рахунок коштів державного бюджету, місцевих
бюджетів, а також відповідних позабюджетних фондів охорони
навколишнього природного середовища.
{ Частина третя статті 47 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5456-VI ( 5456-17 ) від 16.10.2012 }

Кошти на проведення державної екологічної експертизи
об'єктів, які фінансуються за рахунок її замовників чи державних
капіталовкладень, виділяються в межах лімітів проектно-кошторисної
документації згідно з нормативами, що встановлюються Кабінетом
Міністрів України.

Стаття 48. Фінансування інших екологічних експертиз

Замовники інших екологічних експертиз, особи, заінтересовані
в проведенні додаткових експертиз, а також підприємства, установи
та організації, що експлуатують екологічно небезпечні об'єкти, які
негативно впливають на стан навколишнього природного середовища і
здоров'я людей, проводять екологічні експертизи за свій рахунок
згідно з договорами.

Стаття 49. Фінансування громадської екологічної експертизи

Фінансування громадської екологічної експертизи здійснюється
за рахунок коштів об'єднань громадян, громадських природоохоронних
та інших фондів, а також цільових добровільних грошових внесків
громадян, підприємств, установ і організацій.

Р о з д і л VIII

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА
ПРО ЕКОЛОГІЧНУ ЕКСПЕРТИЗУ

Стаття 50. Правопорушення в галузі екологічної експертизи

Правопорушеннями в галузі екологічної експертизи є:
1) порушення встановленого законодавством порядку проведення
екологічної експертизи;
2) надання свідомо неправдивих відомостей про екологічні
наслідки діяльності об'єкта екологічної експертизи;
3) надання дозволів на спеціальне природокористування;
фінансування та реалізація проектів і програм чи діяльності, які
можуть негативно впливати на стан навколишнього природного
середовища без позитивного висновку екологічної експертизи;
{ Пункт 3 частини першої статті 50 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 1642-III ( 1642-14 ) від 06.04.2000 }
4) здійснення екологічної експертизи неправоздатними
підприємствами, установами, організаціями, об'єднаннями громадян
та іншими формуваннями;
5) недотримання під час реалізації об'єкта експертизи вимог
щодо охорони навколишнього природного середовища, використання
природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки відповідно
до висновку державної екологічної експертизи;
6) незаконне втручання будь-кого у проведення екологічної
експертизи;
7) ухилення від надання на законну вимогу державних
еколого-експертних органів і формувань необхідних відомостей і
матеріалів;
8) підготовка свідомо неправдивого висновку державної
екологічної експертизи.
Особи, винні в порушенні законодавства в галузі екологічної
експертизи, притягаються відповідно до дисциплінарної,
адміністративної, цивільної чи кримінальної відповідальності.
Законодавством України може бути встановлено відповідальність
і за інші правопорушення в галузі екологічної експертизи.

Р о з д і л IX

МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В ГАЛУЗІ ЕКОЛОГІЧНОЇ
ЕКСПЕРТИЗИ

Стаття 51. Міжнародне співробітництво в галузі екологічної
експертизи

Міжнародне співробітництво в галузі екологічної експертизи
здійснюється відповідно до міжнародних договорів.
Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого
надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті,
що передбачені законодавством України про охорону навколишнього
природного середовища, то застосовуються правила міжнародного
договору України. { Частина друга статті 51 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 1642-III ( 1642-14 ) від 06.04.2000 }
Міжнародні екологічні експертизи регламентуються міжнародними
договорами.

Президент України Л.КУЧМА

м. Київ, 9 лютого 1995 року
N 45/95-ВР

Публікації документа

Відомості Верховної Ради України від 21.02.1995 — 1995 р., № 8, стаття 54
Голос України від 16.03.1995

Постанова КМУ

прпарпар

© Департамент комунальної власності, земельних, майнових відносин,
екології та природних ресурсів Луганської обласної державної адміністрації

www.eco-lugansk.gov.ua

Підтримка сайту — Студія «Зіна дизайн»